У селі Зеленьків, що в Тальнівському районі Черкаської області, відмовились присвоїти одній з вулиць ім’ям односельця – генерал-полковника Армії УНР Олександра Загродського.

У 2012 році благодійна ініціатива «Героїка» звернулася до Зеленьківської сільської ради з пропозицією перейменувати одну з вулиць села, що носить радянську назву, на честь командира 2-ї Волинської дивізії Армії Української Народної Республіки О. Загродського. Того ж 2012-го року сільська рада повідомила, що дане питання буде розглянуте на Конференції мешканців села через рік – себто у 2013 році.

Як і було заплановано, конференція відбулась 20 березня 2013 року. Представників «Героїки» запросили бути присутніми під час розгляду внесеного ними ж клопотання. Час призначили відповідний, щоб гостям з Києва було «зручно дістатися» до черкаського села – на 9:00 ранку. Позаяк приїхати з Києва до Зеленьківа на призначену годину просто неможливо – «Героїка» звернулась до тальнівського історика (нашого приятеля та прихильника) пана Олега Шатайла, який радо відгукнувся і погодився представляти інтереси благодійної ініціативи на Конференції села.

Звісно, що поява фахового історика не дала можливості тихо оминути питання перейменування вулиці. Довелось обговорювати. Сільська голова пані Валентина Деркач озброївшись старим ідеологічним штампом «та воно таке дороге, та нащо воно треба» заходилась відмовляти селян від пропозиції «Героїки». Зеленьківцям почали розповідати старі байки, що перейменування тягне за собою страшні видатки та заміну паспортів в короткі строки. Селяни, щойно почули, що перейменування – то витрати і біганина з документами, одразу ж відхили пропозицію.

Аби не виглядати в очах сільської громади печерними українофобами, сільська рада запропонувала «компроміс». Мовляв, замість перейменування вулиці побудуємо в селі пам’ятник. Однак не самому лише генерал-полковнику, але і його братові – знаному мовознавцеві, щоб не було «надто націоналістично». Тож, за рішенням Конференції села, ухвалено, що в Зеленькові побудують пам’ятник Олександру та Андрієві Загродським. За які кошти – цього сільська рада не уточнює.

Що стосується зеленьківських пам’ятників, то варто зазначити, що на території села знаходиться монумент «Невідомому солдату», збудований у 1956 році в період хрущовської міфологізації Великої Вітчизняної війни. Звісно, що рішення про встановлення цього пам’ятника (як десятків тисяч інших однотипних символів більшовицької пропаганди) ухвалювалось не на рівні Зеленьківської сільради. Ніхто не проводив ніяких конференції чи опитувань громадської думки селян (спробував би хтось засумніватися у 1956 році, що такий витвір мистецтва потрібний селу).

З усією повагою до «невідомого солдата» і до пам’яті десятків зеленьківців, які були знищені в горнилі розв’язаної нацистами і комуністами війни, – у Зеленькові народились два відомих полководці. Це Загродський та Єфремов. Їх сільська рада вперто не бажає вшановувати.

Хочеться пояснити сільській голові та депутатському корпусу сільради, що воїни – це воїни, і вони поза політикою. Якщо для одних пам’ятники та шана, а для інших «конференції» та «обговорення» – це лукавство за яке соромно перед померлими воїнами. Гидко від усвідомлення, що бійців, які походять з одного села, ділять на «правильних» та «неправильних».

Зі свого боку «Героїка» обов’язково повідомлятиме своїх прихильників про новини щодо зведення пам’ятника братам Загродським у селі Зеленьків.