- 7 Квітня 2014
- 451
- Прокоментуй!
Члени клубу військово-історичної реконструкції «Повстанець» навідались до села Базар, що на Житомирщині. Саме в цьому селі 22 листопада 1921 р. відбувся найтрагічніший акт Другого Зимового походу – розстріл військовополонених українців.
Напередодні розстрілу за день і ніч у балці під Базаром була викопана зігнаними з околиці селянами велика й глибока могила – 70 кроків завдовжки й чотири завширшки. Місце розправи було оточено кордоном червоноармійців – вони розганяли людей, які на звістку про розстріл стягалися з навколишніх сіл і хуторів. 21 листопада першу партію засуджених, яких два дні протримали в церкві, вишикували перед ровом. Їм запропонували покаятись і перейти до Червоної армії. По хвилинній мовчанці почувся голос бійця Степана Щербака: «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить». Вояки, які почали співати «Ще не вмерла Україна», падали в могилу, підкошені кулеметами. Розстріл тривав усю ніч. Із церкви засуджених виводили партіями по 25 осіб не за списком, а почергово. Ті, що виходили, прощалися з тими, хто залишався.
У 1990 році житомирські рухівці спробували встановити дубовий хрест на братській могилі, проте місцева влада не дозволила цього. Наприкінці 1991 року місцеві жителі встановили хрест і стелу в пам’ять про героїв. Сучасний пам’ятник зведений у 2000 році на пожертви українців з Великої Британії.
Щорічно у Базарі відбуваються урочистості, організовані політичними партіями та громадськими організаціями. Однак протягом року паломників до меморіалу навідується зовсім мало.
Кілька днів тому хлопці з ВІК «Повстанець» приїхали до легендарного села та організували невелике прибирання. «Загалом трава перед меморіалом скошена, будяків не видно. Однак решта території доглядається недбайливо, або й зовсім не доглядається», – пояснює реконструктор Андрій Мацьків.
Волонтери прибрали територію меморіалу від сміття, почистили плитку, яка сильно заросла травою, досипали землю на могилі (внаслідок просідання землі основа хреста оголилась), прибрали сухостій. Інструменти для роботи надали місцеві мешканці, проте ніхто з селян не побажав долучитися до толоки.
«На цьому прибирання не можна вважати завершеним. Слід почистити та пофарбувати старенький парканчик довкола меморіалу, видалити решту трави, що пробилась між плиткою тощо. Меморіал потребує постійного догляду, однак, на жаль, не отримує його – це помітно», – розповідає волонтер Владислав Куценко.
Залишити відповідь