30 втілених проектів
НАЗАД
  • 25 Березня 2013
  • 550
  • Прокоментуй!
Публікації
Військовий факультет Українського Народнього Університету в таборі Ланцут-Стрілково
Військовий Вісник. Видання слухачів Військового Факультету Українського Народнього Університету в Стрілкові та Каліші.
Військовий Вісник. Видання слухачів Військового Факультету Українського Народнього Університету в Стрілкові та Каліші.

Не солодко жилося нашим студентам – старшинам інтернованого вояцтва У. Н. Р. в таборі Ланцут за дротами після поразки в 1920 році в тісних, переважно мокрих колишніх австрійських конюшнях.

Щоденне перебування в тісному гурті людей, постійне недоїдання, економічні злидні, а головне відсутність сталої праці, ще гірше пригноблювало чутливу душу нашого вояка й збільшувало моральні його страждання та тугу по, залишеній батьківщині, рідні, знайомих… Але свідомість брала верх і примушувала не лише миритися з тими недостатками щоденного життя, але давала ще силу, не падати остаточно духом.

Кожний розумів своє перебування на еміґрації не інакше, як підготовку до того недалекого майбутнього, що скоро чи пізно має прийти й готовився найкраще прислужитися свому народові в боротьбі за визволення зпід чужого панування, а потім стати на Україні орґанізаційним чинником.

Щоправда, в тодішніх таборових обставинах не все було вільно робити, що вважалося за потрібне, як з причини певного недовіря офіційної влади, або недостатку економічних засобів, а також дуже часто траплялося й так, що своя „ліва рука“ руйнувала, чи просто забороняла продовжувати робити те, що проробила „права“… Та проте діяльні особи якось собі давали раду й навіть в тих таких не зовсім сприятливих обставинах було багато дечого гарного зроблено, про що з гордістю тепер можемо споминати. До таких світлих сторінок таборової роботи належить і праця над створенням Українського Народнього Університету в таборі Ланцут з кількома факультетами, в числі яких був Військовий Факультет. І до створення Народнього Університету та його розвитку багато причинилися своєю творчою роботою наші студенти-старшини.

Імпульс до створення висшої школи в таборі був даний на конференції представників культурно-освітних відділів Армії У. Н. Р., що відбувалася 20/ІV 1921 року в таборі Ланцут, і на якій обрано Комісію з трьох людей (Голови — Начальника Табору ґен. Пилькевича, заступника — Нач. Культ. – Осв. Відд. 1-ої Бригади Кулеметної Дівізії А. Ільницького та Секретаря — Інтенданта Кордонного Корпусу Г. Гордієнка) для влаштування вищих та середніх шкіл по таборах. І одною з праць цеї комісії була орґанізація Українського Народнього Університету в Таборі Ланцут.

Цей Університет, не дивлячись на те, що знаходився все-таки в умовах військового життя, де все підлягало зверхній військовій владі — був зорґанізований на засадах цивільних і у свому внутрішньому житті користувався повною автономією.
Відкриття Університету відбулося 9-го червня 1921 року. В склад Університету входили факультети: економічний, історико-фільольоґічний, та математично-природничий. На урочистому засіданні Ради Професорів обрано Правління Університету: Ректором Університету Проф. В. Біднова, Деканом математично-природничого факультету Д-ра М. Чайківського, Деканом історико-фільольоґічного факультету Проф. Білецького та Секретарем Університету А. Ільницького.

До викладів в Університеті були запрошені професори київських, харківських та камянецьких вищих шкіл, що перебували на еміграції, а також деякі львівські професори.

Нема змоги тут ближче підійти до всіх справ Університету, це вже мабуть прийдеться зробити якось вдруге. Тепер лише зазначимо, що слухачів на всіх трьох факультетах було 523, на економічному 266 слухачів, на історико-фільольоґічному 139 і на математично-природничому — 118 слухачів. По освіті всі слухачі поділялися: студентів ріжних вищих шкіл 36, зі скінченою середньою освітою 188 слухачів, решта 139 слухачів з нескінченою середньою освітою, а 160 слухачів з освітою початкових та вище початкових шкіл. Зі всіх записаних слухачів старшин було 356, а козаків 167.

6-го Липня 1921 року там-же в Ланцуті при Народньому Університеті відкрито ще Військовий Факультет.

Ініціятива закладення при Народ. Університеті Військового Факультету належить ґрупі студентів старшин — слухачів Нар. Університету. Ця думка на початку не була підтримана, але потім за проводом професорів Університету, що мешкали у Тарнові, вона набула більше реальности і була переведена в життя за санкцією Головного Отамана С. Петлюри та Начальника Ґенерального Штабу ґен.-хор. Сальського.

Відкриття Військового Факультету відбулося урочисто, в присутности високих гостей з Тарнова: Президента Ради Республики Проф. Фещенка – Чопівського і Начальника Ґенерального Штабу ґен. Сальського. На Декана Військового Факультету обрано ґен. пор. Юнакова.

Напрямок провідних ідей, що так чи інакше вели до зреалізування при Народньому Університеті Військового Факультету, був приблизно такий:

З огляду на велике значіння війська для держави, воєнна наука стала монополією тільки держави, військових її чинників.

Воєнна наука, що має своїм обєктом надзвичайно цікавий прояв життя людської маси, замкнулася в фахових навчаючих військових інституціях і розвивалась своїм шляхом побіч інших наук, що теж досліджують людську масу. Не приходиться доводити про всю шкідливість такого явища так для воєнної науки, як і для інших наук взагалі. Інші науки були позбавлені кольосального матеріялу для повних своїх висновків, а наука воєнна булаб багато виграла, використавши повністю методи і висновки наук про коллєктивну людину.

Воєнна наука вже так багато зібрала матеріялу, що їй стало тісно у фахових військових установах. Тісно тому, що ті установи прямували перш за все до цілей цілком обмежених — до практичної підготовки практичних діячів, до війни. Аж до певного ступня розвитку воєнної науки практичні завдання не перешкоджали науці, але потім стали вони над нею тяжити.

В останні часи вищі військово-учебні заклади стали почувати себе поміж двома альтернативами: з одного боку — необмежені завдання досліду чистої науки, а з другого — обмежені практичні завдання для підготовки до відповідної практичної діяльности. Приходилося вже вводити значні поправки і цікавий під тим поглядом процес перебудови своєї системи переживали французька та російська Академії Ґенерального Штабу з початку XX. століття.

Визріваюча в цьому напрямі ідея знайшла свою відбитку на Україні в 1918 році в праці Ґенерального Штабу. В комісії по орґанізації військово-учебних українських закладів, що працювала все літо 1918 року під головуванням проф. ґен. Юнакова, професор російської Академії Полянський вніс надзвичайно цікавий доклад про засади орґанізації вищих військових навчальних акладів. Він рішуче відділяв Військовий Факультет університету, що мав своїм завданням чисту воєнну науку, від ріжних шкіл практичних воєнних знань. Оскільки перші мали оперувати переважно методом індукції — аналізи низки конкретних фактів і узагальнення зроблених висновків, остільки другі оперували б переважно методою дедукції — синтези — вивчення певних рецепт, практичних засобів і тренування в них.

Оскільки перші мають завданням дати широкий світогляд, певні сприяючі умови для розвитку воєнної науки, остільки другі мають підготовити ремісників воєнного діла. Оскільки перші є потрібні для осіб, які мають заняти в армії високі службові становища, або віддатися воєнній науці, остільки другі обовязкові для того, щоб справляти відповідні технічні функції в армії.

Чисто воєнна наука багатоб виграла, колиб знайшла місце в інституції, що студіює чисту науку і працює по певних наукових методах. Воєнна Академія, у вигляді Військового Факультету Університету, увійшовши у тісний контакт з іншими факультетами, що досліджують коллєктивну людину, тільки вигралаб у повноті й глибині своїх висновків, а через те в цінности їх для військового діла.

Воєнна наука в університеті вийшлаб з тісного кутка на широкий суспільний шлях, перестала б бути здобутком лише, як кажуть, „посвячених авґурів“ і заступилаб те місце між іншими науками, яке їй належить з огляду на значіння обєкту досліджування. Так би мовити, замість „удержавлювання” — потрібно „усуспільнення“ воєнної науки.

Фон-дер Ґольц у „Нарід під зброю” каже: Кожна нація мусить бути озброєним народом, а озброєна інтеліґенція — її керовниками“.
Воєнна наука тільки в університеті допомоглаб суспільству усвідомити ті першорядного значіння питання, що мають таке значіння для захисту нації.

З університету воєнна наука моглаб допомагати державі — нації, виконати кольосальної ваги завдання — скерувати сили нації в потрібному напрямі для захисту її буття. А фахові військові заклади, з чисто практичними завданнями, найкращеб їх виконали на основах чистої науки, яку дававби Військовий Факультет.

Ось загальні думки щодо поставлення воєнної науки в нашій державі, взвязку з завданнями будучої боротьби та сучасним розвитком воєнної науки.

І відчинений Військовий Факультет при Укр. Нар. Університеті в Ланцуті мав при свому заложенню цей напрямок провідних ідей та був першою спробою перевести ці ідеї в дійсність.

Крім провідних ідей перед орґанізаторами Військового Факультету стояло ще питання про методи вивчення військових наук, особливо в тих таборових обставинах, в яких переводилася ця орґанізація, та полагоджування найпотребніших щоденних справ, які завжди є у веденні тої чи іншої роботи.

При відкриттю Військового Факультету начальство та високі гості досить красними словами провожали в далеку дорогу своїх старшин, але належної зброї не дали… Крім декана Військового Факультету, котрий фактично участи в праці не брав, Факультет роспочав дійсну свою працю абсолютно без лєкторів і без підручників не лише на українській мові, але й на інших чужоземних мовах, а також абсолютно без жадних матеріяльних засобів. [1] Таким чином вже на самому початку діло полишено на самих студентів, котрих було записалося більше 100. Діло стало на мертвій точці й не зрушилосьби звідтіль, якби не знайшлася людина, котра лише по своїй власній ініціятиві взялася керувати Військовим Факультетом по особливому методу, єдино можливому в таких випадках.

Це був ґен.-пор. М……к, освічений, бойовий і досвідчений старшина Ґенштабу.

Він взяв у руки діло тоді, коли писалося до Декана, що заняття на факультеті розпочатися не можуть за браком лєкторів і особливо підручників, без котрих місцеві таборові сили роспочати працю не можуть. Крім того був абсолютний брак матеріяльних засобів для купівлі самих найпотрібніших річей, як папір тощо. Був лише один ґенерал М., котрий взяв на себе обовязки Декана Факультету, було більше сотні старшин, котрі бажали працювати, а головним чином слухати, була в місцевому театрі авдиторія до викладів, а більше нічого. Настирливо повставало питання про методу навчання й це питання теоретично було розвязане Деканом Факультету ґен. М., а практично слухачами Військового Факультету на слідуючих засадах, що вже були влучно вжиті у Французькій Вищій Воєнній Школі. Це є метод самонавчання, або самовиховання, під керовництвом професора, при котрому викладати мусять самі студенти.

Основні засади цього методу виходять зі слідуючих головних міркувань:

1. Людина, яка бажає успіху в придбанні знання, мусить самостійно переробити свою освіту, а другу частину свою існування присвятити на знищення тих помилок способу думання, що були набуті в минулому.

2. Багато вчених вже вказувало на ріжницю, що відділює людину, у якій практичне виховання формує критичні погляди, від тої людини, що обмежена студіюванням підручників й абстрактними теоріями.

3. П. Шалєй у своїй праці: „Британська Індія” відмічає, що Анґлійці завжди займаються характером. Що це? Це є моральна цінність чоловіка: холодна кров, коли йде розмова про рішення, хуткість, коли річ йде про діяльність, сумління для того, щоб не схилятися перед життьовими іспитами, енерґія — перед загрозами. Це є почуття обовязку відносно вітчини і відносно себе!
4. „Всяке виховання, всяка освіта Американців“, каже Жакоміне, „основані на персональному зусиллю“. Система ця починається з початкової школи і розширюється зі зростом. Практичні вправи завжди в основі й ніякого обучення зі слів учителя. Примушується дітей поводитись так, як неначеб то вони були одні в світі, в повній свободі. За такою працею повинно йти порівнання одержаних наслідків, обміркування суперечностей і встановлення загальних висновків. Діло вчителя вести і направляти, пробуджувати інтерес і підсказувати нові завдання. Ніколи не треба обмежуватися викладом цілком готових результатів.

5. Нова метода найшла собі відгук у найзначнішій школі Франції, яка, як каже Г. Лебон, призначена для виховання майбутніх генералів. Вчені начальники, пише він, ґенерал Бональ вчора, полковник Де-Модюї сьогодня, прищеплюють там блискучому зібранню старшин засади, що викладені в творі „психольоґія університетського виховання“. Основна засада висловлюється слідуючим епіґрафом: „Виховання є мистецтво заставити, аби свідоме перейшло в підсвідоме“.

6. Майбутні господарі знання… будуть люде, що володіють ініціятивою, розумом здібним до спостереження, волею, судженням і самоволодінням.

Базуючися на вищенаведених засадах тільки й можна було практично перевести в життя ідею Військового Факультету в таких обставинах, в яких опинилися слухачі, що бажали йти вперед по шляху вивчення військових дисціплін.

Праця на Військовому Факультеті роспочалась в таборі Ланцуті й продовжувалась далі після переїзду до табору Стрілково. Ще у Ланцуті до Військового Факультету записалися 62 слухачі (86% зі середньою військовою освітою). Після переїзду до табору Стрілково кількість слухачів збільшилася до 235: — 206 старшин (2 полковники, 4 підполковники, 37 сот., 68 поруч. і 96 хорунж.) та 29 козаків. В складі цих 235 слухачів Військового Факультету було 27 людей найбільш активних працьовників, котрі уявляли з себе основну ґрупу і являлися одночасно лєкторами слухачами.

Військовий Факультет проіснував до 26 червня 1922 року і цей повний курс навчання був уложений в чотири семестри.

Перший семестр закінчено 6/Х 1921 р. За цей місячний термін прочитано лєкції з ріжних галузей воєнної штуки, а саме: з воєнної історії, стратеґії, тактики, історії воєнного мистецтва, військової адміністрації (служба ґенштабу і тактика заосмотрення армії), воєнної авіяції та військової психольоґії. Переведено також 22 години ґрупових та поодиноких практичних навчань зі стратеґії і тактики під керуванням ґен. – пор. М. Слухачі Військового Факультету опрацювали й викладали за цей час самостійні праці-реферати з ріжних галузей військової науки, а саме: з історії воєнного мистецтва: а) „Наполеонівська стратеґія“ (пор. Подільський б) „Макіявелі” (підп. Панченко); з воєнної історії: а) „Похід 1792 року“ (підп. Хомяк), б) „Похід 1806 р.“ (хор. Ліневич); зі стратеґії: а) „Поняття й зміст стратеґії“ (пор. Подільський), б) „Утримання війська та піддержання його боєздатності на війні“ (сот. Богун); з тактики: а) „Піхота, кіннота, артилєрія“ (сот. Горко), б) „Війна і значіння збройної сили в життю держави“ (підп. Панченко), в) „Орґанізація самокатних частин в Армії У. Н. Р.“ (сот. Павловський); з тактики заосмотрення військ підчас війни: а) „Харчування модерних військ”, б) „Піддержання боєздатности“ (орґанізація етапів), в) „Поповнення армії людьми, кіньми і т. д.“ (підп. Хомяк); з загального військового питання: „Старшина в чужоземних арміях“ (сот. Гончаренко); з військової психольоґії: а) Індивідуальна психольоґія з характеристикою почувань поодинокого вояка в бою, б) Психольоґія маси й юрби у воєнному відношенню, в) Спеціяльно про психольоґію страху та про засоби його подавлення в бою (сот. Гончаренко); з військової авіяції: Поняття про апарати та їх системи, мотори, пільотаж, розвідку, дозорну службу та типи аероплянів (підполк. Козловський).

Другий семестр закінчено 20.І. 1922 р. У цьому семестрі також крім лекцій з ріжних галузей воєнного мистецтва та практичних вправ, студенти виготовили та виголосили слідуючі реферати: зі стратеґії а) „Відпорна сила держави та її основи“ (підп. Хомяк), б) „Психольоґічні фактори воєнної та економічної боротьби нації“ (пор. Подільський); з прикладної стратеґії: „Пляни війни, ціль війни“ (пор. Подільський); з історії воєнного мистецтва: а) „Макіявелі“ (продовження) (підп. Панченко), б) “Революція та інвазія“ (підп. Хомяк), в) „Революційні війська в часи великої француської революції“ (підп. Хомяк); з воєнної історії: а) „Похід 1793 року“ (підп. Хомяк), б) „Похід 1796 року“ (Журдан та Моро проти Ерцгерцоґа Карла) (сот. Олійник); з тактики: а) „Боротьба за зміцнені смуги“ (сот. Павловський), б) „Загальні підстави будови зміцн. смуги“ (сот. Павловський), в) „Загальні підстави будови довготревалих укріплень“ (сот. Гаудрінґ); з військової адміністрації: а) „Харчування військ підчас війни“ (підп. Хомяк), б) „Загальні риси діяльности Ґенерального Штабу“ (пор. Подільський); з артилєрії: „Матеріяльна частіша та теорія кутоміра“ (сот. Лукашевич); з авіяції: „Тактика авіяції” (підп.Козловський); з загально військового питання: „Орґанізація вільного козацтва за часів Центральної Ради“ (сот. Корнієнко).

Третий семестр закінчено 6.IV. 1922 року. У цьому семестрі крім лєкцій були виготовлені та виголошені слідуючі реферати: зі стратеґії: а) „Обороноспосібність населення“, б) „Поповнення матеріялами та кіньми“ (підп. Хомяк), в) „Стратеґічне значіння тилових сполучень“ (сот. Богун), г) „Воєнний устрій держави та принціпи його” (підп. Хомяк), д) „Поняття та значіння природньої лінії відвороту“ (сот. Богун), е) „Засоби для покриття воєнних витрат“ (бюджет війни). ж) „Державна обороноспосібність в залежності від народньо-господарчих відносин“, з) „Значіння державного проводу та державного управ- ління”, і) „Національний дух“ (підп. Хомяк), к) „Про бойові сили та бойові засоби“ (сот. Корнієнко), л) „Тактичні та адміністративні підвалини стратеґії“ (сот. Дідченко), м) „Оцінка пляну війни і головних операцій походу Наполєона до Австрії в 1809 р., згідно з основними заложеннями теоретичної стратеґії“ (пор. Подільський), н) „Боротьба за кріпости“ (підп. Хомяк), о) „Воєнні походи“ (сот. Дідченко), п) „Про військові одиниці та зєднання підчас війни“ (сот. Корнієнко); з прикладної стратеґії: а) „Будова пляну війни“, б)„ Стратеґічне зосередження (концентрація сил в просторі)“, в) „Ґруповання сил з початку війни“ (Німеччина в 1870 р.) (пор. Подільський); з воєнної історії: а) „Франко-пруська війна“ (операції: Верт і Шліхерн, Сен – Пріва – Ґравельот, Седанівська операція, початок боротьби з республиканською Францією та облога Парижа, перший наступ на Орлєан) (підп. Хомяк), б) „Похід Наполєона до Австрії в 1809 році“ (пятидневна операція, битва під Реґенсбурґом, похід від Реґенсбурґа до Відня, битва під Асперном – похід в гор. Італії та внутр. Австрії, рух Мармона до Відня, Ваґрамська битва) — (хор. Губа), в) „Похід Карла XII на Україну в 1709 р.“ (Операції: Хід подій під Полтавою, облога Полтави, перша фаза битви під Полтавою, друга фаза битви під Полтавою наслідки операцій) — (сот. Олійник); з тактики: а) „Орґанізація самокатних частин“ — (сот. Павловський), б) „Атака зміцнених смуг” — (сот. Корнійчук); з військової адміністрації: а) „Провідні думки при керуванні військами та видачі наказів“ — (підп. Хомяк), з артилерії: а) „Матеріяльна частина, теорія кутоміра, про артилєрійську позицію, обовязки команданта батерії та його помішника, пристрілка, способи та види огню, еволюція артилєрії“ — (сот. Лукашевич), б) „Використання артилєрії“ — (сот. Корнієнко).

Четвертий семестр закінчено 26.VI. 1922 р. У цьому семестрі, як і у попередніх, крім викладів були виголошені реферати: зі стратеґії: а) „Геометрична стратеґія“, б) „Забезпечення відпочиваючих та маршуючих військ, перевізка військ по залізниці та на кораблях” (сот. Дідченко); з прикладної стратеґії: „Забезпечення стратеґічного зосередження в часі“ (пор. Подільський); з воєнної історії: а) „Політично-реліґійно-соціяльні відношення при кінці XVIII століття і в початку Великої Француської Революції“ (підп. Хомяк), б) „Війна 1799 р“ (Суворов в Італії) (хор. Писаренко), в) „Похід Наполєона до Росії в 1812 році“ (сот. Корнієнко), г) „Похід Бонапарта в 1800 р. до Італії“ (пор. Ноздрачів), д) „Похід Наполєона до Австрії в 1805 р.“ (сот. Дідченко), е) „Походи 1794-1795 р.“ (підп. Хомяк), ж) Похід Наполєона до Австрії в 1809 p.“ (І повстання в Тиролю, II похід Ерцг. Фердинанда в Герцоґство Варшавське та Галичину) (хор. Гуда), з) „Франко-пруська війна 1870- 1871 р.“ (підп. Хомяк), і) „Похід Бонапарта до Італії 1796 р.“ (пор. Шкорт); з історії воєнного мистецтва: а) „Революція та інвазія“, б) „Революційні війська“ (підп. Хомяк); з тактики: „Служба звязку“ (сот. Дідченко); з військової адміністрації: „Поділ обовязку військової служби“ (орґанізація армії, поняття про кляси збройної сили) (підп. Хомяк).

Всі ці реферати були написані на підставі джерел з чужоземних мов: німецької, француської, російської, польської і т. д., а підчас відчитання їх прелєґенти рівнож демонстрували мапи, картоґрами, схеми.

Як історичний документ Військового Факультету варто подати тут відповідь ґен.-пор. М. на запитання Українського Ґенерального Штабу про хід праці на Військовому Факультеті, відносно персонального складу його слухачів та програми окремих предметів. Декан Військ. Факульт. 2 .І. 1922 р. доносить Ґенштабові слідуюче: „Лекції – реферати, опрацьовані слухачами по джерелах і вказівках, що давав декан, відбуваються в авдиторії, в присутности декана, активних слухачів, а також сторонніх і закінчуються звичайно дискусією. Що тижня призначується 6 і більше годин на виклад лєкцій-рефератів, та щоденно по 3 годині призначується для праці в семінарі, знов же під керовництвом декана, а саме для вправ зі стратеґії, тактики, служби Ґенштабу, артилєрії, фортифікації, воєнної ґеоґрафії зі статистикою, та для остаточного оброблення лекцій – рефератів перед їх викладом і т. д. Крім того слухачі студіюють чужоземні мови (француську, німецьку, анґлійську) на курсах, утворених місцевою У. М. С. А.

Вільний час, поза офіційно призначеними годинами, слухачі використовують для накреслення мап, схем та додатків до своїх рефератів, а також підготовки предметів до здачі іспитів.

Весь курс Військового Факультету розрахований на 4 семестри: 3 основних та 4-ий додатковий. Тепер на Факультеті рахується 27 активних слухачів, з них: З підполк., 13 сотників, 3 пор., 7 хорунжих, 1 адміністративний старшина. 26 людей укінчило військові школи, а один зі 6-ти літнім військовим практичним стажем. По освіті всі активні слухачі розділяються так: 4 з вищою освітою, 14 зі середньою і 9 з незакінченою середньою.

Одною з головних причин невдач на бойових фронтах підчас нашої боротьби за визволення Батьківщини є непідготовленість нашого командного складу до керування військом в тих чи інших стратеґічних операціях, за відсутністю свідомости у вищих царинах „теорії воєнного мистецтва“, а через те брак „єдиної воєнної доктрини“, котра одна тільки може дати перемогу над ворогом, як вона дала в 1870 р. Німеччині, а в останню війну Антанті (особливо Франції). Під цим поглядом складалися програми кожного предмету, але брак підручників, необхідної літератури, приладдя та інше, а особливо матеріяльних засобів, обмежували границі наміченої програми і тому за півроку виконано: Зі стратегії: Стисло майже весь теоретичний курс (ґеометричної), та приступлено до викладу прикладної стратеґії по Фошу („Ведення війни“, „Маневр для битви“). З тактики: весь курс елєментарної тактики (піхота, кіннота, артилєрія, авіяція, технічні війська). З воєнної історії: війни з часів Великої Француської Революції: 1792, 1793, 1796 рр. (Журдан і Моро в Німеччині), 1796 р. (Бонапарт в Італії) 1799, 1806, 1809 рр. (всі три походи), 1812, 1808-1814 рр. (Іспанія), 1861-1865 рр. (Північна Америка), 1877-1878 рр. Приступлено до викладу 1870-1871 рр. з воєнної історії та з прикладної стратеґії. З історії воєнного мистецтва: епоха Макіявелі, Фридриха Великого, Великої Француської Революції і період Наполєона. З військової адміністрації: тактика заосмотрення. З артилєрії: матеріяльна частина та приступлено до балістики. З фортифікації: „Боротьба за зміцнілі смуги“ і знайомство з властивостями фронтів довготревалої фортифікації, з історичним прикладом „Облога Меца“. З психольоґії: Весь курс загальної та військової психольоґії зі зверненням особливої уваги на нову галузь: „Психольоґія мас і юрби“.

26 червня 1922 р. після праці на протязі цілого року, Військовий Факультет прийшов до закінчення свого курсу та підсумовання як праці Факультету в цілому, так і окремих його слухачів.

За тих, які скінчили повний курс Військового Факультету, як дійсні студенти, признано 11 слухачів. Вони фактично пройшли повний курс Факультету, здали всі іспити та виконали самостійні праці.

7 осіб скінчило 2 перших семестри, 2 скінчили один семестр, а 161 чол., що не віддавали самостійних праць, а слухали лєкцій та були присутніми лише при виконанні практичних вправ, рахуються нескінчившими військовими слухачами Факультету.

Серед працьовників Військового Факультету, крім ґен. М, поважну ролю відіграв також пор. К. Подільський, що був у декана Факультету правою рукою в справах наукових. Пор. К. Подільський по освіті ліцеїст Ніжинського Ліцею, а по науковому фаху — історик, він був разом і лектором і слухачем Військового Факультету і гарним дорадником своїм товаришам по Факультеті у виготовленню рефератів, складанню мап, схем. А в той момент, коли секретар університету і Військового Факультету відїхав до Чех для закінчення своєї освіти, пор. К. Подільський перебирав на себе і весь тягар адміністративний по веденню справи університету. В березні 1922 р, коли ґен. М. примушений був залишити табор, пор. К. Подільський перебирав на себе обовязки й декана Факультету й завдяки йому така досить важлива справа в нашому військовому таборовому житті Військовий Факультет, доведена до успішного закінчення.

Військовий Факультет мав також і свої друковані видання, що видавали самі ж слухачі. Так було видано два числа неперіодичного орґану Факультету „Військовий Вісник“, що друкувався у таборовій друкарні по 100 примірників кожного числа.

“Військовий Вісник” ч. 1, 1921 р. Стрілково-Київ, 48 стор., під редакцією А. Ільницького, мав наступний зміст: 1. Від Редакції; 2. Т. Ґ. Масарик — Завдання й орґанізація демократичного війська; 3. Пор. К. Подільський — Загальні риси діяльности Ґенерального Штабу; 4. Хор. Ліневич — Похід Наполєона до Прусїі в 1806 р.; 5. Сот. І. Гончаренко — Психольоґія та військо; 6. Хроніка.

„Військовий Вісник“ ч. 2, 1922 р. Каліш-Київ, 64 стор., під редакцією К. Подільського — мав наступний зміст: 1. К. Подільський — Поняття і зміст стратеґії; 2. А. Ільницький — Університетське виховання; 3. Л. Олійників — Операція 1796 р. в Німеччині; 4. Г. Хомяк — Революція та інвазія; 5. І. Гончаренко — Психольоґія військової маси; 6. Матеріяли до історії Українського Народнього Університету; 7. Військовий Факультет при Українському Народньому Університеті; 8. Хроніка.

Крім друкованої літератури Військовий Факультет мав видання й способом шапіроґрафним. Цим способом слухачі Факультету друкували свої кращі реферати в 20-40 примірниках. Друки були слідуючі: 1. „Елєментарна тактика”, сот. Горко, 12 стор., формату in folio; 2. „Поняття та зміст стратеґії“, пор. Подільський, 16 стор., формат також in folio; 3. „Наполеонівська стратегія“, підп. Рахвальський, 33 стор.: 4. „Утримання війська та піддержання його боєздатности“, сот. Богун, 12 стор.; 5. „Похід 1792 року“ підп. Хомяк, 14 стор.; 6. „Революція та інвазія“, підп. Хомяк, 14 стор.: 7. „Збройна сила та її основи“, підп. Хомяк, 10 стор.; 8. „Похід 1796 року до Німеччини“, сот. Олійників, 20 стор.; 9. “Похід 1793 року“, підп. Хомяк, 14 стор.; 10. „Тактика заосмотрення військ“, підп. Хомяк, 44 стор.; 11. „Північноамериканська війна 1861-1865 рр., адм. сот. А. Ільницький, 30 стор.; 12. „Війна та політика“, пор. К. Подільський, 90 стор.; 13. „Ведення війни“, пор. Подільський, 12 стор.; 14. „Збройна сила та її основи“, підп. Хомяк, 47 стор.; 15. „Про бойові сили та бойові засоби“, сот. Корнієнко, 24 стор.; 16. „Похід Наполєона на Італію 1808-1816 рр.“ сот. Карнійчук, 24 стор.; 17. „Похід Наполєона до Росії 1812 р.“ сот. Корнієнко, 30 стор.

Всі видання Військового Факультету надіслано по одному примірнику до Публичної Бібліотеки до Київа та до Бібліотеки Наукового Т-ва ім. Шевченка у Львові.

Журнал “Літопис Червоної Калини”, 1931 р., ч. 4-6

“Героїка” висловлює подяку панові Віктору Зайченку за допомогу в наборі спогадів.

Схожі Новини
  • 19 Листопада 2021
  • 2997
  • Прокоментуй!
Пам’ятник на могилі поручника Аврамчука: зібрано половину необхідної суми

Завдяки Вашим пожертвам зібрано половину необхідної суми для реалізації двох ...

детальніше
  • 17 Листопада 2021
  • 2344
  • Прокоментуй!
На Житомирщині вшанують Героїв Базару

У листопаді–грудні цього року виповнюється 100 років Другого Зимового походу ...

детальніше
  • 12 Листопада 2021
  • 2248
  • Прокоментуй!
Допоможіть встановити пам’ятник на могилі поручника Хоми Аврамчука

Цьогоріч ми маємо надію встигнути реалізувати ще кілька проєктів. Все ...

детальніше
Залиште свій Коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.