Пропонуємо до вашої уваги публікацію пана Ларіона Костенка, що вийшла друком у тижневику “Міст” від 21 грудня 2017 р.

У залі Української православної церкви св. Андрія Первозванного в Савт-Бавдн-Бруку (штат Нью-Джерзі)‚ нещодавно з лекцією «100 років незалежності: як склалися долі вояків УНР» виступив Павло Подобєд, начальник відділу обліку та збереження місць пам’яті Українського інституту національної пам’яті та засновник і голова правління благодійного фонду «Героїка», що займається вивченням і популяризацією української військової історії, спорудженням пам’ятників на честь борців за незалежність України. Доповідача репрезентував Михайло Андрець, директор архіву Українського історичного і освітнього центру.

Павло Подобєд, ілюструючи мову прозірками, розповів про окремих учасників визвольних змагань, імена та дії котрих в СРСР були приречені на забуття, а у деяких випадках подані з життєписами, зміненими на догоду комуністичному режимові. Кінорежисер Олександр Довженко, письменники Володимир Сосюра, Борис Антонович-Давиденко, Андрій Головко, Олександр Копиленко, Петро Панч зреклися свого українського минулого і були змушені творити у більшовицькому дусі. Але було чимало героїв, котрі зберегли вірність Україні. Василь Недайкаша (1896-1965) був командиром кулеметної сотні 14-го полку Низових запорожців 5-ї селянської дивізії, начальником відділення розвідки Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. Хорунжий Микола Закоморний (1901-1982) — чотар 5-ї Херсонської дивізії Армії УНР, нагороджений Хрестом Симона Петлюри та Воєнним хрестом, доктор біохімії Познанського університету, науковий співробітник Манчестерського університету. Микола Гайдак (1898-1971) зголосився добровольцем до Армії УНР, від початку серпня і до 21 листопада 1920-го брав активну участь у радянсько-польській війні, після чого разом із армією відступив на територію Польщі та був інтернований у таборі біля Калішу. Опісля — український учений-ентомолог, професор Міннесотського університету, фахівець у галузі бджільництва та кормів для бджіл. Борис Сухоручко-Хословський (1893-1976) — підполковник Дієвої армії УНР, командир 1-го Білоцерківського резервного полку, 13-го Гайсинського полку, учасник Першого зимового походу. Особливо змістовною була розповідь про бойове минуле Степана Скрипника, котрий пізніше став Патріархом Мстиславом Української православної церкви.

Гість із Києва розповів про дії радянської контррозвідки, спрямовані на підкуп за кордоном колишніх учасників визвольних змагань, а також про випадки (хоча й нечисленні), коли окремі з них співпрацювали з КДБ, намагаючись очорнити у громаді героїв минулих боїв.

Павло Подобєд представив і подарував Українському історико-освітньому центру свою книжку «З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків Армії УНР»‚ а також медаль і конверт першого дня обігу з марками на честь 100-річчя Української революції.

Благодійний фонд «Героїка» уже здійснив 24 проекти з вшанування пам’яті героїв визвольних змагань і встановлення їм пам’ятників на пожертви патріотів-меценатів. 6 грудня у Вінниці відбулося відкриття меморіальної дошки на честь сотника Армії УНР Семена Якерсона. Дошку встановили з допомогою Міністерства молоді та спорту України. Напис виконано двома мовами: українською й ідиш, рідною мовою сотника. Семен Якерсон (1897-1944) — сотник Армії УНР, учасник численних боїв із білими та червоними росіянами. На еміґрації мешкав у Чехо-Словаччині, нацисти вбили його у Празькому ґетто.

Після доповіді о. Іван Лишик висловив подяку за цікаву, змістовну розповідь про минуле, а Сестрицтво Покрови Пресвятої Богородиці (голова — Леся Сівко) почастувало гостей обідом.