29 липня у селі Соколівка Жашківського району відкрили пам’ятний знак воїнам Армії Української Народної Республіки. Площу, на якій стоїть цей знак, назвали іменем Гаврила Базильського – генерала-хорунжого Армії УНР, уродженця цього села.

Ще місяць тому сельчани тільки знизували плечима, коли журналіст “Прес-Центру” питав про Гаврила Базильського і про присвоєння його імені одному з сільських майданів. Сам голова сільської ради Микола Суровський, котрий не є уродженцем Соколівки, казав:

– Напевно, ці люди були приїжджими, бо про них у селі не знають. Та ми все одно раді, що така видатна людина пов’язана з Соколівкою…

Сам Микола Федорович зіграв важливу роль у відновленні історичної справедливості. Коли в травні 2012 року сільська рада отримала листа від благодійної ініціативи “Героїка”, якій належить ідея вшанування українських вояків УНР, він одразу виніс його на розгляд депутатів. В листі, зокрема, було висловлене прохання назвати одну з вулиць Соколівки ім’ям Гаврила Базильського. Соколівський депутат Олександр Косенюк запропонував, депутати його підтримали – і от рішення присвоїти ім’я військового діяча центральній площі села вже відправлене до Києва. У планах соколівців було навіть спорудження пам’ятного знака на площі ім. Гаврила Базильського. Проте, це могло бути в далекій перспективі, і “Героїка” не стала чекати кращих часів, а зробила все сама.

У липні у село приїхав майстер, уродженець Корсунщини і активний член “Героїки” Олег Собченко.

За кілька днів при підтримці сельчан було закладено фундамент і зроблено підготовчі роботи для встановлення пам’ятного знака. Цими ж днями відбувся справжній перелом у житті села.

– Виявилося, що в селі досі живі спогади про Гаврила Базильського. Знайшлися люди, які пригадали і рід Базильських, і те, що він походив із Соколівки. За переказами, це були дуже порядні, хазяйновиті люди, які з повагою ставились до селян, навіть платили більше за інших господарів. Старожили показали, де було обійстя Базильських. Звісно, ніяких слідів від нього не лишилося, зате збереглася їхня криниця. Колись її засипали, а коли вже в радянські часи на колишньому дворищі Базильських спорудили млин, криницю розкопали, і вона діє й сьогодні. Молодше покоління теж не залишилось байдужим: школярі розшукали в Інтернеті біографію відомого земляка, – каже Микола Суровський.

Щоправда, реакція на сам пам’ятник, котрий відтворює форму ордена “Хрест Симона Петлюри” – найвпізнаванішої військової нагороди Армії УНР – була неоднозначною.

– Комусь із селян здалося, що хрест схожий на німецький. Інші несхвально відгукувались про націоналістів, хоча, по правді сказати, і ми всі, і наша влада користуються нині їхніми здобутками, – говорить Микола Суровський.

– Нами було розроблено два види пам’ятного знака, – розповідає майстер “Героїки” Олег Собченко, автор скульптурної композиції. – Один – “Хрест Симона Петлюри”, інший – козацький хрест. Автор проекту – моя дружина Жанна, етнічна росіянка, професійна художниця. Встановлення соколівського пам’ятного знака обійшлося “Героїці” в 6 тисяч гривень. І це завдяки допомозі сільської влади, інакше його вартість зросла б до 10 тисяч. Роботи тривали близько трьох тижнів та були здійснені на кошти жертводавців.

За словами Олега Собченка, по Україні стоїть вже більше десятка хрестів його роботи, встановлених за ініціативи “Героїки”. На Черкащині теж було кілька спроб вшанувати пам’ять видатних земляків – героїв Перших (1917–1920-ті) та Других (1939–1950-ті) Визвольних Змагань.

– Це поки що єдина акція “Героїки”, підтримана на Черкащині (Соколівка – вже другий проект “Героїки”, підтриманий місцевою владою на Черкащині – ред.) В Умані, Корсуні-Шевченківському нам відмовили. Зараз чекаємо відповіді з Сухин, що на Корсунщині, де відбувалися основні бойові дії Першого зимового походу армії УНР на Черкащині.

У Соколівці відкриття монументу не було велелюдним. Зібралися селяни, гості з Києва та сільський голова. Освятив пам’ятний знак ієрей Української православної церкви Київського патріархату Віталій Большак.

А Микола Суровський від імені всіх соколівців сказав, що в селі поважають Гаврила Базильського саме за те, що до останнього не змінив переконань. І вшанування його пам’яті нагадало людям, що у нашому житті є щось вагоме і ще більш важливе, ніж буденні клопоти.

Підготувала: Сніжана ЛИСЕНКО
Джерело: Прес-Центр