Товариство вояків б. Армії У. Н. Р. вже не один раз підносило свій голос проти наклепів на світле ім’я свого Головного Отамана Симона Петлюри, на Українську Армію, та на визвольні змагання Українського Народу.

Сьогодня, після паризького вироку, коли жидівсько-московські наймити радіють звільненню свого агента від заслуженого покарання, б. вояки виголошують рішучий протест проти вироку і заявляють культурному світові слідуюче:

1. Головний Отаман Симон Петлюра, ідейний творець і керовник регулярної Української Армії, завжди боровся всіма засобами, що були в його розпорядженню, з проявами будь-яких насильств над мирним населенням України без взглядно на те, якої національности було це населення, а винуватців завжди карав зі всією суворістю, приписаною законами

2. Жидівське населення зокрема мусить завдячувати Головному Отаманові Симонові Петлюрі тим, що десятки тисяч його врятовано від гвалтування з боку темних мас, підбурених агентами червоної Москви, що тисячами сунули на Україну і тисячами наповнювали Чека і відділи особого призначення, що скатували десятки тисяч найліпших синів України.

3. Вояцтво, яке в р. р. 1919 та 20 бачило вязниці та пивниці черезвичайки, в яких мордовано борців за визволення, вірить, що прийде час, коли про таємниці цих затінків і про кількість замордованих у них жертв (ніде і ніколи не зфотографованих) правда буде доведена культурному світові, а разом з тім і те, що жорстокий чин Шварцбарда був лише перенесенням ганебної роботи цих затінків на вулиці Парижу.
Тому Шварцвард, якого жидівство, засліплене дикою ненавистю до українського народу та його визвольних змагань, намагається виставити месником за погроми, є агентом червоного інтернаціоналу, як і його попередники, що заляли кров’ю цілу Україну.

4. Ненавість жидів та жидівської преси до всього українського наочно доводить культурному світові в яких умовах Українському Народові, Українській Армії та її Вождеві Симонові Петлюрі доводилося боротися за незалежність рідного краю.

5. Вояки б. Армії У. Н. Р. залишаються вірними ідеалам визвольних змагань Українського Народу виразником яких був Покійний Головний Отаман Симон Петлюра і ніколи цих ідеалів не зрадять. Світла постать Покійного завжди буде перед лавами, коли вони підуть до поновної боротьби за Україну, аби вирвати її з цупких рук червоних катів, що руками Шварцбардів щоденно нищать її економічно, щоденно мордують ліпших борців за визволення.

Незабутньому Головному Отаманові Симону Петлюрі – мучиникові за Український Нарід –
Вічна Пам’ять!

В імені Управи Т-ва
В. КУЩ,
генерального штабу генерал-хорунжий,
Заступник Голови Управи.

6 листопаду 1927 р.

Журнал “Табор”, 1927 р., ч.5 

“Героїка” висловлює подяку пані Ірині Рубановій за допомогу в наборі спогадів.