“Героїка” продовжує шукати нові форми та методи популяризації історії українського війська, зокрема збройної боротьби Армії УНР. На пожертви подружжя Івана Колодницького та Наталки Нетовкіної (ювелірний дім ZARINA) нами був замовлений портрет сотника Окремої кінної дивізії Армії УНР Набоки Івана Лукича (22.07.1894, м. Конотоп — після 1931).

Роботу виконав художник-баталіст Артур Орльонов. Картон: 690х490 мм. Техніка: самгіна та сепія.

“Збереглось лише дві колективних світлини на яких, серед інших українських ветеранів, зображений і сотник Іван Набока. Розмір і якість цих світлин залишають бажати кращого. Це знімки еміграційного періоду, де пан Іван вдягнений у цивільний костюм. Нашим завданням було зобразити сотника Набоку в однострої Армії УНР станом на осінь 1920 р. Створений паном Орльоновим малюнок відкриває перед нами широкі можливості для подальшої просвітницької роботи на Конотопщині. Ілюстрацію будемо використовувати на плакатах та банерах, які поширюватимемо серед конотопської молоді”, — розповідає член Правління “Героїки” Андрій Ковальов.

Історична довідка

Набока Іван Лукич (22.07.1894, м. Конотоп — після 1931) — сотник Окремої кінної дивізії Армії УНР. До лав української армії зголосився добровольцем 15 травня 1918 р. Учасник Першого Зимового походу, нагороджений Залізним Хрестом «За Зимовий похід і бої» № 342. У 1920 р. служив командиром 1-ої сотні 3-го кінного полку Окремої кінної дивізії. По завершенні збройної боротьби Армії УНР був інтернований у таборі Вадовіце, Польща.

З 1925 р. мешкав у Франції. Належав до Товариства бувших вояків Армії УНР у Франції. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри (№ 1152). Подальша доля невідома.

Джерело: Подобєд П.К. З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків Армії УНР / Павло Подобєд. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2017. — С. 235