ВАРШАВА. Двадцять п’ятого травня в день перших роковин трагичної смерти св. пам’яти С. В. Петлюри в митрополітальній церкві на Празі відправлено службу Божу. Служив єпископ Олексій при участи протопресвітера військ У. Н. Р. п. о. Пащевського та численного українського духовенства. Співав з українською вимовою митрополітальний хор.

На службі Божій був присутній Заступник Голови Директорії Головний Отаман А. Лівицький, що проїздом з Швайцарії до Румунії зупинився на кілька годин у Варшаві, вищі військові достойники армії, члени українського комітету та місцева українська єміграція.

Під час Служби Божої в церкві перебували прапори 6-ої Січової стрілецької дивізії, 3-го кінного полку та української студентської громади в Варшаві. Прапороносцям асистували старшини української армії та члени студентської громади у Варшаві. З благословення Високопреосвященного Олексія виголосив чуле слово на спомин Небіжчика протопресвітер армії п. о. П. Пащевський.

Вечером тогож дня в залі офіцерського касіно (Ал. Шуха ч. 5) відбулася урочиста жалібна академія, організована комітетом, складеним з представників ріжних українських організацій. Заля була переповнена. Чисельно було представлено громадянство польське та грузінське і то видними діячами науки, штуки військової, мистецтва й політики.

За президіяльним столом займали місця: М. Ковальський – заступник голови Українського Центрального Комітету, проф. Грінєвицький – ректор Варшавського університету, проф. Котенбар-Лисковський – бувший ректор Варшавського університету, проф. Огієнко – ректор Кам’янецкого Державного університету, п.п. Стемповський – міністр, Толочко – міністр, А. Лукашевич, Н. Саліковська, Струг, Волошиновський і Кірічок С. – голова студентської громади.

Далі за президіяльним столом стояли прапороносці з прапорами військових частин та студентської громади, а ще далі на відповідному підвищенню містилося погруддя С. В. Петлюри.

Академія розпочалася співом «вічна пам’ять», після чого слово забрав професор І. Огієнко, який дав оцінку постаті С. Петлюри, яко національного Вождя, та схарактеризував ті обставини, в яких покійному Вождеві та армії доводилося працювати. Після промови проф. Огієнка хор відспівав «Як умру, то поховайте». Далі промовляли п.п. Струг, мін. Стемповський, мін. Толочко та голова Грузінського комітету в Варшаві п. Салакая.

З грунтовними рефератами виступили п. Ю. Кириченко та генер. Шандрук.

Замкнено академію співом національного гімну, який відспівав хор української студентської громади у Варшаві.

(«Тризуб» ч. 26-27 (84-85) стор. 39 і 40, а також допис до редакції «Табора»).

КАЛІШ. Обходження дня 25 травня началося службою Божою з парастасом і кінчилось урочистою жалібною академією, що відбулася в набільшій залі Каліша – в залі товариства ремісників християнських. Розпочалася академія величним співом національного гімну. Очі всеї численної авдиторії в час співу були звернені до погруддя покійного Головного Отамана, що містилося за столом президії і було декороване стягами бойовими та національними.

Першим промовляв проф. В. Андрієвський. Після його промови хор виконав «Думи мої, думи»… Далі промовляв проф. Б. Лепкий. Слово своє він розпочав мовою рідною, а закінчив – польською. Хор виконав «Журавлі». Остатнє слово забірає проф. Смаль-Стоцький. Закінчено академію співом «Боже Великий Єдиний». Генерал Ясінський, командір польської дивізії, як представник польської армії склав президії вирази глибоко співчуття в тяжку для українців річницю.

На академії були присутні представники місцевої польської влади: староста м. Каліша п. Турецький, прокурор окружного суду, представники міста, місцевої адвокатури та преси.

(«Тризуб» ч. 29-87).

ЛОДЗЬ. Заходами відділу українського центрального комітету організовано дня 26 травня панахиду, що відправлена в місцевій приходській церкві о годині 11 рано.

Крім членів української колонії на панахиді були присутні поляки-симпатики.

ПОЗНАНЬ. Дня 29 травня відправлено панахиду по бл. пам’яти Голові Директорій і Головному Отаманові С. В. Петлюрі.

ОЕКСАНДРІВ-КУЯВСЬКИЙ. 29 травня на «козацькій могилі» відправлено урочисту панахиду по бл. памяти С. Петлюрі. «Козацьку могилу» було вкрито вінками від місцевих українських організацій.

Перед панахидою панотець Рудик звернувся до присутніх з чулою промовою, в якій підкреслив, що забито було вождя, але живе і житиме ідея, за яку він боровся.

(«Тризуб» ч. 30-31 (88-89)).

ЛУЦЬК. Дня 21 травня в українській церкві в присутности делегатів українських установ, українського громадянства та офіціяльних представників польської влади відбулася урочиста панахида по бл. п. С. Петлюри. Теплими словами прот. А. Сагайдаківський охарактеризував покійного, як борця за українську державність.

КОВЕЛЬ. В річницю трагічної смерти Голови Директорій св. пам’яти С. Петлюри відправлено в українській Благовіщенській церкві урочисту панахиду, на якій численно були представлені місцеві українські діячі та українське населення.

КРЕМЕНЕЦЬ НА ВОЛИНЮ. З ініціативи Громадського Комітету, представників культурних та економічних установ в соборі відправлено урочистий парастас по Голові Директорії У. Н. Р. і по всіх вояках, що загинули в боротьбі за українську державність. Парастас правив ректор духовної семінарії Тобінський. Співав соборний хор.

БЕРЕСТЯ. Заходами українських емігрантів в день трагичної смерти Головного Отамана С. В. Петлюри відслужено панахиду за упокой його душі в присутності представників усіх українських організацій, шкіл та місцевого українського громадянства.

Присутніми також були представники польських частин.

(«Тризуб» ч. 26-27 (84-85)).

БУКАРЕШТ. В сумні роковини українська колонія зібралася в болгарській церкві на поминальну службу Божу та панахиду. Щиро молилися присутні за Головного Отамана та всіх вояків, що віддали життя за визволення Батьківщини. Співав український хор, що надавало особливої зворушливости урочистій відправі.

ЖУРЖА, РУМУНІЯ. На міському цвинтарі, на могилах козаків нашої армії, що скінчили своє життя в таборі, відправлено панахиду по Головному Отаманові та вояках, що впали в нерівній боротьбі. Після панахиди товариство зібралося в одному з помешкань і провело час у споминах про минуле.

ФРАНЦІЯ. Місцева українська громада 26 травня справляла смутні роковини.

ШАЛЕТ. Відчіняючи жалібну академію п. Бацуца запропонував вставанням шанувати пам’ять покійного Вождя Української Держави і проспівати «Вічну Пам’ять». Пан ген. Сварига, що промовляв далі, дає оцінку діяльности покійного що скерована була на відродження української нації. Після його промови хор виконує «як умру то поховайте». Далі промовляли п. п. Татаруля, М. Ковальський та Ю. Бацуца, які з ріжних сторін підходять до оцінки величної постаті Покійного. Закінчили академію співом «Чуєш, брате мій».

ОДЕП-ЛЕ-ТИШ. Жалібна академія відбулася дня 29 травня. Відчинено академію п. Ходуном, головою громади; хор виконав національний гімн.

Далі п. Дідок Микола виголосив реферат, в якому з’ясовує присутнім ту велику заслугу, яку має покійний Голова Директорії перед Україною. Червона Москва, вбиваючи потайки Вождя, прорахувалася, бо він смертю смерть сокрушив і тим, що вже знесилені на вигнанню, дав нові сили щоби продовжувати далі прю з ворогами України.

Після промови п. Дідока всі присутні з великим піднесенням стали на коліна перед портретом С. В. Петлюри і проспівали «вічну пам’ять».

САЛЕН-ДЕ-ЖРІО. 25-го травня українська колонія зібралася вшанувати пам’ять покійного Вождя.

П. Дейнека виголосив промову, в якій зазначив, що кров покійного, безневинно пролята, стане заповітом для тих, що живуть і кликатеме на дальшу боротьбу за Батьківщину. На його пропозицію присутні вшанували вставанням пам’ять полеглих у боротьбі та відспівали «Заповіт». Після цього заслухали більший доклад п. Вдовиченка, в якому висвітлювалася діяльність С. Петлюри, як Головного Отамана військ У. Н. Р.

Закінчили збори Співом національного гімну.

ВІННІПЕГ, КАНАДА. Жалібна академія розпочалася співом «Не пора…»

Після цього генерал В. Сікевич виголосив доклад – С. В. Петлюра – Великий Вождь України. – Після його докладу хор виконав «Ви жертвою в бою не рівнім лягли…» Далі промовляв п. Стечишин Мирон, що виголосив реферат на тему: «Петлюра і питання самостійности України». Хор виконав «Журавли». Третій промовец прот. С. Савчук виголосив реферат: «Два великих вигнанці з рідної Землі». Хор виконав «Ой впав стрілець…» Далі Я. Арсенич виголосив реферат: «Держім високо національний прапор». Хор співає «Ой у лузі червона калина…» Закінчили академію співом національного гімну.

 

Журнал “Табор”, VII-1927 р., ч. 4

 

“Героїка” висловлює подяку панові Юрію Квітці за допомогу в наборі спогадів.