5 грудня в литовському місті Каунасі відбулася конференція присвячена лідерові українського визвольного руху Євгену Коновальцю. В рамках заходу був показаний фільм „Rezistencija Ukrainoje ir Lietuvoje” (Рух Опору в Україні та Литві) та була відкрита пам’ятна дошка на честь полковника Армії УНР, команданта УВО, голови Проводу українських націоналістів Євгена Коновальця. Таблицю встановили на будинку Laisv?s al. 34, в якому часто бував полковник, маючи литовське громадянство. Автором дошки є скульптор Ярослав Троцько, а виготовлена вона коштом обласного бюджету Львівщини.

Виступаючи перед учасниками урочистостей із вшанування пам’яті Євгена Коновальця, віце-мер Каунаса Станісловас Бушкевічіус сказав: «Український народ, як і литовський, довгий час були поневоленими народами, тому Коновалець завжди розумів бажання Литви, як й України, вирватися і стати незалежною державою. Він допоміг Литві, і Литва допомогла йому мобілізувати сили, щоб боротися за незалежність своєї країни. Я радий, що литовці не забувають Євгена Коновальця і сьогодні ми говоримо про нього як про лідера боротьби за свободу. Свого часу Коновалець сказав, що тільки ті народи, які знають свою історію, гідні поваги інших».

[Показати як слайдшоу]

Історична довідка. Євген Коновалець (14 червня 1891, Зашків, Львівська область —  23 травня 1938, Роттердам, Нідерланди). Полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів. З 1909 вивчав право на юридичному ф-ті Львівського університету. З студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. Із 1913 р. як один з лідерів українського студентського руху був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу. На початку I світової війни 2 серпня 1914 р. Коновалець був мобілізований до австрійської армії. В червні 1915 р. під час боїв на Маківці потрапив у російський полон. У жовтні-листопаді 1917 р. у Києві він стає співзасновником Галицько-Буковинського Куреню Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії УНР. В січні 1918 р. Коновальця було обрано командиром Куреня Січових Стрільців. В період діяльності Української Центральної Ради Січові Стрільці фактично виконували функції національної гвардії. 1-2 березня 1918 стрілецькі частини під командуванням Коновальця спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України визволили Київ від більшовиків. В листопаді 1918 р. Січові Стрільці підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П. Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 р. розбили гетьманські частини. В 1918-1919 рр. Коновалець командував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і білих військ. 1921 р. Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду Української Військової Організації. У 1929 р. на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні було створено ОУН, головою проводу якої було обрано Євгена Коновальця. На початку 1930-х рр. Коновалець, організаційно зміцнивши УВО і ОУН, установив контакти з політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи. 23 травня 1938 р. Коновалець загинув у Роттердамі в результаті спецоперації НКВС.