12 жовтня у селі Купичів Турійського району Волинської області відкрили пам’ятник на могилі воїнів УПА. На відкриття з’їхалися прямі нащадки загиблих: діти, онуки і правнуки, близькі родичі, мешканці села Купичів та навколишніх сіл, представники районної влади, представники громадських організацій і політичних партій. Бійці Володимиро-Волинського гарнізону салютували 17-ма залпами. Освячували пам’ятник священники Української Православної Церкви Київського патріархату на чолі із благочинним. Символічно, що на могилі воїнів старшокласниками була виконана пісня “Волинь моя зоряна” – про край, за який полягли повстанці.

Влітку 1943-го один з підрозділів УПА, сотня Марцинковського, воював на теренах Турійського району Волинської області. 20 липня 1943 року ця сотня зайняла бойові позиції на підступах до Радович, аби перепинити німцям шлях до цього села. Очевидно, бійці УПА дуже дошкуляли окупантам, бо на цей раз вони кинули в бій чисельну бронетехнічну частину. Почався нерівний бій, німецькі бронемашини відрізали шлях до відступу і більша частина сотні полягла.

Це були юнаки і молоді чоловіки віком до тридцяти років. 17 полеглих із сотні Марцинковського поховані біля церкви в селі Купичів Турійського району. Це Л. Д. Андросюк, М. К. Бадира, Л. М. Баран, В.І. Білецький, Д. П. Ващук, І.Гнатюк, Н. М. Кухарук, О. С. Ліщинський, А. В. Марцинковський, П.І. Нечипорук, Є. Рябий, Д. К. Сачук, М. Січкарук, Ф.Т. Терефельський, В. Терещук та двоє невідомих.

Як розповіла у своєму виступі, під час відкриття пам’ятника, сестра загиблого юнака, на його тілі було 12 ножових і дві вогнепальні рани. Родичі загиблих їхали за тілами своїх братів та синів возами, і зібрали не один віз цього “гіркого врожаю”. Одна з таких процесій приїхала у село Купичів, де громада поховала загиблих у братській могилі біля місцевого храму.

Це були юнаки і молоді чоловіки віком до тридцяти п’яти років.

Пам’ятник споруджено громадською толокою, найбільше прилучилися до цього родичі загиблих воїнів, члени ВО “Свобода”, громадської організації “Волинські патріоти”, депутати районної ради, місцеве сільськогосподарське підприємство “Дружба”, місцева організація “Молодий Рух”, старшокласники місцевої школи.

Організатор: Кузьма Матвіюк (козацький старійшина)

Автор пам’ятника: Іван Козар (художник, м. Хмельницький, отаман Хмельницьких козаків)

Виготовлення (художня ковка): Олексій Корінець (отаман Ізяславських козаків).

[Показати як слайдшоу]