Тривалий час ми вважали, що могила видатного старшини, співзасновника ЛУН і ОУН Осипа Твердовського втрачена. З досліджень Петра Мірчука та Ярослава Тинченка про легендарного коменданта саморобного панцерного потяга «Помста» відомо досить багато. Однак, некрологи, що були опубліковані у “Літописі Червоної Калини” та “Тризубі” давали нам лише приблизне уявлення про місце поховання – м. Еш-сюр-Альзетт, Люксембург.

8 березня 2018 р. наша волонтерка Олена Подобєд-Франківська змогла розшукати довідку про смерть О. Твердовського, а згодом і знайти саму могилу. Сотник Твердовський похований на міському кладовищі Святого Йозефа за адресою: Rue du Cimetière, 4059 Esch-sur-Alzette, реєстраційний номер №17055. Могила розташована у лівій частині кладовища, сектор №89. Місце поховання оплачено українкою зі США до 2032 р. В одній могилі з Осипом Твердовським похований Олекса Чуб (1897 – 1984), ймовірно сотник Армії УНР.

“Героїка” висловлює подяку мерії міста Еш-сюр-Альзетт, міському архіву, особисто пані Ілоні Левандовській (Франція) та пану Юрію Юзичу (Київ, Україна) за допомогу у пошуках могили.

Біографічна довідка.

Твердовський Осип Матвійович (01.11.1891, Чернігівська губ., м. Ніжин – 16.04.1930, Люксембург, м. Еш-сюр-Альзетт) –
сотник, комендант саморобного панцерного потяга «Помста».

Рідний брат Матвія Матвійовича Твердовського. Походив з заможної сім’ї. Початкову і середню освіту здобув у Ніжині. Першу світову війну зустрів у 176-му Переволоченському полку, в якому скінчив старшинську школу. Ранений під час бойових дій.

З 1917 р. бере участь в українізації російських частин. Як комендант українізованого куреня ранений у боях під Тернополем у голову, потрапляє до лікарні у Київ, звідки під час наступу військ Муравйова тікає до рідного Ніжина. Тут зі старшим братом Матвієм організовує відділи Вільного Козацтва. У 1918 р. закінчив Інструкторську школу старшин у Києві, одержав призначення до новосформованої 3-ї пішої дивізії ІІ-го Подільського корпусу в Умані. У складі 12-го пішого Брацлавського полку 07.07.1918 р. переїздить до м. Тульчин, очолює інструкторську підстаршинську школу. Під час Антигетьманського повстання переходить на бік Директорії. Після смерті брата стає комендантом саморобного панцирного потяга “Помста” (збудованого на станції Конотоп). Восени 1919 р. потрапляє до польського полону (Ланцут, Берестя). З квітня 1920 р. у складі 6-ї Стрілецької дивізії, знову служить на броньовику. 21.11.1920 р. інтернований у Польщі (Вадовиці, Стрілково).

Весною 1922 р. намагається нелегально перейти кордон в Україну, після невдалої спроби переїздить до Франції. Працює на копальнях та фабриках. Оселяється у Люксембурзі, м. Еш-сюр-Альзетт. Співзасновник ОУН у Люксембурзі. Стає відпоручникому Проводу ОУН на країни Бенелюксу та суміжні терени Франції. Відзначається сучасниками як видатний український меценат і щедрий благодійник.

Через загострення старої рани в голові лягає на операційний стіл. Після невдалої операції 12 днів мучиться і вмирає. Похований з великими почестями на міському цвинтарі в присутності чисельної української громади. Товариство Запорожців збирало кошти на встановлення пам’ятника.

Джерела: Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007; До запорожців\\Літопис Червоної Калини. – Львів, липень-серпень 1930. – №7-8 – с. 40; Йосип Твердовський//Тризуб. – Париж Франція, 4 травня 1930. – число 18. – с. 23