30 втілених проектів
НАЗАД
  • 31 Грудня 2017
  • 2656
  • Прокоментуй!
Публікації
Франція

Агапієв Всеволод Миколайович (20.04.1877, Росія, м. Владикавказ – 22.02.1948, Франція, м. Ніцца) – начальник штабу групи Дієвої армії УНР. Похований на приватному російському кладовищі в м. Ніцца.

Антоненко Михайло Омелькович (08.11.1898, м. Київ – н\д) – сотник 47-го Стрілецького куреня 6-ої Стрілецької дивізії Армії УНР. Невдовзі після Другої світової війни виїхав до Франції.

Афнер Григорій Парфентійович (01.03.1890, Київська губ. – н\д) – сотник, у штабі 5-ї Чорноморської бригади 2-ї Волинської дивізії. У 1923 р. виїхав до Франції, був одним із організаторів українського суспільно-політичного життя в цій країні. У 30-х рр. у східних департаментах Франції зорганізував та очолив, з української молоді, пластовий курінь ім. Євгена Коновальця. Подальша доля невідома.

Бахтин Леонід (роки життя невідомі) – хорунжий Армії УНР. 30 травня 1926 р. емігрував до Франції.

Башинський Еспер Іванович (17.12.1878, Камчатська обл., с. Ключевське – після 1939, Франція) – генерал-хорунжий, другий помічник начальника 2-ї Волиньскої дивізії. Похований на цвинтарі містечка Одюн-ле-Тіш в Лотарингії (Франція).

Березюк Михайло (1901, Київська губ., Уманський пов. – 20.12.1925, Франція, м. Омекур, шпиталь) – козак Армії УНР. У 1924 р. виїхав до Франції, мешкав у м. Омекур, де й помер та похований.

Бистрицький Дмитро Володимирович (роки життя невідомі) –підполковник Армії УНР. Помер до 1965 року на еміграції у Франції.

Богомолець Вадим Михайлович (1874, м. Санкт-Петербург – 19.04.1936, м. Париж) – генерал-хорунжий Української Держави, військово-морський юрист, військовий аташе УНР у Румунії. Похований у м. Візент-Шател, православний цвинтар.

Бурдун-Риков Микола Миколайович (19.05.1885, Харківська губ., с. Хрящеватка – н\д) – полковник, начальник 1-ї запасової бригади. З 1923 р. — на еміграції у Франції. Подальша доля невідома.

Васильєв Василь Васильович (н\д – 09.11.1930, Франція) – старшина Дієвої армії УНР, начальник штабу Залізнично-Технічного корпусу отамана Беня. Через Польщу виїхав до Північно-Західної добровольчої армії генерала Юденіча, де служив у 53-му піхотному Волинському полку. Жив на еміграції у Франції. Помер у м. Бійанкурі під Парижем.

Вержбицький Павло Андрійович (Житомирська губ., м. Житомир – н\д) – полковник Армії УНР. З 02.06.1919 р. – начальник Житомирської юнацької школи. Після Другої світової війни мешкав на еміграції у Франції. Місце смерті невідоме.

Генбачів Володимир Йосипович (10.07.1872 – 1957, Франція, м. Орлеан) – генеральний хорунжий Армії УД, УГА. З грудня 1918 р. служив в Українській Галицькій армії. У травні – липні 1919 р. – командувач ІІІ-го та IV-го Галицьких корпусів. У липні – листопаді 1919 р. – начальник тилу УГА. У грудні 1919 р. перейшов до Збройних Сил Півдня Росії. У 1920 р. емігрував. Після 1922 р. повернувся в Україну, в Єлисаветград (Зінов’євськ), де жив принаймні до 1926 р. Згодом емігрував до Франції.

Гораїн Іван (роки життя невідомі) – поручник Армії УНР. У 1947 р. мешкав на еміграції у Франції. Був членом Української православної ради у Франції.

Григораш Володимир Васильович (07.06.1890, Полтавська губ., м. Пирятин – н\д) – підполковник, старшина 19-го куреня 3-ї Залізної дивізії. У 1947 р. мешкав на еміграції у Франції.

Живодар Всеволод (н\д – 1963, Франція, Шато д’Абондан (Chateau d`Abondant)) – старшина Синьожупанної дивізії Армії УНР. Прибув до Франції з таборів інтернованих у Польщі 1924 р.

Житній Андрій (роки життя невідомі) – козак 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. По завершенню збройної боротьби Армії УНР був інтернований у таборі м. Каліш, де перебував станом на 9.04.1921 р. Емінрував до Франції, де мешкав станом на 1947 р.

Захар’їн Василь Аполлінарійович (23.02.1870 – н\д) – підполковник Армії УНР. З 1923 р. жив на еміграції у Франції, у м. Шалетт.

Йосипишин Петро Тимофійович (16.09.1900, Подільська губ., Гайсинський пов., с. Гранів – січень 1994, Франція) – хорунжий Армії УНР. 30 травня 1926 р. емігрував до Франції. Мешкав у Парижі, де у 1934 р. закінчив Консерваторію за спеціальністю інженера музичних інструментів. У 1958–1988 рр. очолював у Парижі Українську бібліотеку ім. С. Петлюри.

Кирій Іван Фадійович (04.01.1876, м. Батурин – до 1961) – старшина Дієвої армії УНР. З 1923 р. жив на еміграції у Франції. Похований у м. Абондан.

Копилов Микола Іванович (1877 – 09.06.1936, Франція, м. Ніца) – полковник, начальник організаційної управи Генерального штабу УНР. З 1923 р. жив на еміграції у Франції. Похований на приватному російському кладовищі в м. Ніцца – там же, де й Агапієв.

Крижанівський Марко Михайлович (25.03.1893, м. Київ – н\д) -–підполковник, персональний ад’ютант начальника 3-ї Залізної дивізії Армії УНР генерала О. Удовиченка. Жив на еміграції у Франції.

Крушинський Федір (роки життя невідомі) – сотник, ад’ютант Головного Отамана УНР. Більшовицький агент. У 1921 р. перебував на інтернуванні в Польщі. Член редколегії журналу “Веселка” 1923 р. Згодом виїхав до Франції, член ОУН. Агент більшовицької розвідки під псевдо Б-178.

Лазаркевич В’ячеслав (роки життя невідомі) – хорунжий Армії УНР. 30 травня 1926 р. емігрував до Франції.

Лисенко Євдокія д’Аост де Шамборан (18.07.1891, Херсонська губ., м. Одеса –02.12.1950, Франція, м. Монту-ля-Монтань) – санітарка 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. Походила з французької аристократичної родини, що здавна осіла в Україні. Закінчила Смольний Інститут у Санкт-Петербурзі, вивчала медицину у Швейцарії. Пройшла з дивізією весь бойовий шлях аж до інтернування. У 1924 році переїхала з чоловіком до Франції. Місце поховання: Франція, м. Монту-ля-Монтань.

Лінник Микита (1900, Волинська губ., Ізяславський пов., м. Судиськів -–27.02.1927, Франція, м. Омекур) – поручник Окремої старшинської сотні 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. Нещасний випадок – загинув під колесами залізничного вагону. Похований у м. Омекур.

Махно Петро (роки життя невідомі) – козак Армії УНР. Після Другої світової війни жив на еміграції у Франції. Лікувався в санаторії Ля Ґіш.

Мацак Юхим (Яким) Тихонович (09.08.1893, м. Полтава – н\д) – полковник, командир Рибницького полку. З 1924 р. і станом на 1952 р. жив на еміграції у Франції, під Парижем.

Міщенко Кирило (11.05.1894 – 13.06.195?, Франція) – сотник Армії УНР. Його ім’я є на збірному пам’ятнику у м. Візент-Шател, православний цвинтар.

Морозовський Петро (помер після 1948) – юнак 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. 30 травня 1926 р. емігрував до Франції. У 1948 р. обирався скарбником Паризького осередку Т-ва бувших вояків Армії УНР у Франції. Подальша доля невідома.

Мотриченко-Зубенко Василь Кирилович (1893 – 1968, Франція) –адміністративний поручник, вспоміжний корпус старшин Армії УНР. Ймовірно похований у м. Візент-Шател.

Недайкаша Василь Донатович (21.03.1896, Херсонська губ., Єлисаветградський пов., с. Глодоси – після 1965) – сотник, командир куреня Низових Запорожців Збірної Запорізької дивізії, керівник 1-ї референтури 2-ї секції ГШ Військового міністерства УНР. Керівник української розвідки протягом 5 років. З 1928 р. – на посаді начальника відділення у 2-му відділі розвідки Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. У 1939 р. жив у Сансі (Франція), був одним із ініціаторів вступу українських добровольців до Французького іноземного легіону для боротьби з німцями. Після Другої світової війни був одним із керівників Товариства бувших вояків-українців у Франції.

Неклієвич Микола Корнелійович (1888 – після 1938) – підполковник ВМС УНР. У 1917 р. – член ради Української Чорноморської громади у Севастополі. У 1917–1918 рр. – начальник окремого відділу корабельного будівництва Головної військово-морської технічної управи Морського міністерства Центральної Ради, згодом – Української Держави. З початку 1919 р. служив у Збройних Силах Півдня Росії – інженер-механік крейсеру «Кагул» («Генерал Корнілов»). У січні – лютому 1920 р. перебував у розпорядженні українського командувача Чорноморського флоту в Одесі адмірала М. Остроградського. У лютому 1920 р. виїхав до Криму. Згодом служив рульовим на шхуні «Орлик» у складі Російської армії П. Врангеля. У 1921 р. приїхав до Польщі, де поступив у розпорядження Морської управи Військового міністерства УНР. З 1924 р. жив на еміграції у Франції. Подальша доля невідома.

Нетреба Тадей Маркелович (21.08.1893, м. Владиковказ – до 1973, Франція) – підполковник, командир кінної півсотні штабу 6-ї Січової дивізії. На інтернації перебував у таборі Щепіорно. Емігрував до Франції, до м. Лур’є, прийняв священицький сан. Помер у Франції.

Ніговський Іван Миколайович (23.02.1883, Полтавська губ., м. Бориспіль – 26.03.1936, Франція, м. Регон) – підполковник Армії УНР. Помер на еміграції у м. Регон (Франція), де й похований.

Окаемів (Окаемов-Туманов) Олександр Олександрович (м. Бобруйськ. Тепер м. Бобруйськ, Білорусь – 09.1970, Франція, м. Ніцца) – старшина, командир 2-го запасного кінного полку. У жовтні 1919 р. перейшов до Збройних Сил Півдня Росії. У подальшому – білоемігрант.

Осецький Олександр Вікторович (24.07.1873 – 26.02.1936, Франція, м. Париж) – генерал-хорунжий, Наказний Отаман УНР. З 1923 р. жив на еміграції у Франції. Помер та похований у Парижі.

Острянський Микола Максимович (24.02.1867, Чернігівська губ., м. Конотоп – 24.11.1941, Франція, м. Париж) – генеральний хорунжий, начальник 8-ї пішої дивізії. З 1920 р. – білоемігрант. Жив у Франції. Похований: Франція, м. Париж, цвинтар Сент-Женевьєв-де-Буа.

Охмак Іван Юхимович (27.12.1901, Волинська губ., с. Троковичі під Житомиром – 30.03.1980, Франція) – хорунжий Армії УНР. 30 травня 1926 р. емігрував до Франції.

Пашин Петро (1883 – н\д) – сотник Армії УНР. Ймовірно похований у м. Візент-Шател, православний цвинтар.

Прісовський Костянтин Адамович (1878 – 15.02.1966, Франція, м. Мужен) –генеральний хорунжий Армії УД. Командир першої регулярної формації Армії УНР – Окремого Запорізького загону. З січня 1919 р. служив у Збройних Силах Півдня Росії. З осені 1919 р. – начальник Костянтинівського військового училища, на чолі якого у 1920 р. брав участь у боях за Крим. У подальшому – білоемігрант.

Редько Сергій (роки життя невідомі) – хорунжий Армії УНР. 30 травня 1926 р. емігрував у Францію.

Савченко-Більський Володимир Олександрович (14.07.1867, Чернігівська губ., с. Оленівці (тепер с. Оленівці Борзнянського р-ну Чернігівської обл.) –21.09.1955, Франція, м. Абодант) – генерал-хорунжий, начальник Морського генерального штабу УНР. У 1943 р. був одним із ініціаторів формування у складі вермахту Українського визвольного війська. З 1945 р. жив на еміграції у Франції. Помер та похований у м. Абодант.

Сварика Василь Михайлович (01.03.1875, Полтавська губ., Роменський пов., с. Сологубівці – 28.04.1965, Франція, м. Везінек) – генерал-хорунжий, т. в. о. начальника Артилерійської управи Військового міністерства УНР. З 1923 р. жив на еміграції у Франції.

Смуглів Микола Семенович (05.01.1883 – до 14.12.1953, Франція) –полковник, командир 1-го рекрутського полку Дієвої армії УНР.

Таран (Таран-Півченко) Сергій Андрійович (1891 – після 1937) –підполковник, командир 2-го куреня 10-го Сірожупанного полку Армії УНР. Останнє звання у російській армії – штабс-капітан.

Татарулів (Татаруля) Микола Іванович (14.12.1884, Полтавська губ., м. Кременчук – 03.12.1936, Франція, м. Шатобло під Парижем) – полковник, начальник частини мобілізаційного відділу ГУГШ Дієвої армії УНР. З 1923 р. жив на еміграції у м. Шалетт (Франція). Його ім’я нанесено на збірний пам’ятник у м. Візент-Шател, православний цвинтар. Однак де він похований – точно не відомо.

Токайло Леонід (01.07.1895, Подільська губ., с. Тарасівка – 11.02.1969) – хорунжий бронепотяга “Запорожець” 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Після війни інтернований у таборі м. Каліш, Польща. У 1924 р. емігрував до Франції, мешкав у м. Гренобль. Голова філії товариства бувших вояків Армії УНР у Греноблі.

Турчанін (Турчанінов) Сергій Вячеславович (1863 – 07.05.1935, Франція, м. Сансе) – командир 4-го Чорноморського окремого полку. У 1918 р. – у складі Армії Української Держави. З 1923 р. жив на еміграції у Франції в Ліоні. Подальша доля невідома.

Удовиченко (Удовидченко) Олександр Іванович (20.02.1887, м. Харків –19.04.1975, Франція, хутір біля Ля Парк Мантенан під Парижем) – генерал-хорунжий, начальник 3-ї Залізної дивізії. Похований на хуторі біля Ля Парк Мантенан під Парижем.

Устимович Юрій Костянтинович (1873 – 12.1968) – генеральний хорунжий Армії УД, начальник Власного Гетьмана Конвою. Білоемігрант, жив у Франції.

Філатьєв Дмитро Володимирович (03.09.1866 – 21.09.1932, Франція, м. Ніцца) – т. в. о. начальника 3-го Херсонського корпусу Армії УНР. З 1921 р. –білоемігрант, жив у Франції. Помер у м. Ніцца, похований на місцевому цвинтарі Кокад. Автор численних військово-теоретичних праць та спогадів.

Цурканов Костянтин Костянтинович (26.07.1886 – до 1936) – полковник, командир кінного дивізіону Спільної юнацької школи Армії УНР. Емігрував до Чехо-Словаччини, згодом – до Франції. Скінчив життя самогубством.

Чистосердів Андрій Іванович (07.08.1891 – н\д) – підполковник. Помер на еміграції у Франції.

Чміль Борис Федорович (1888, м. Чернігів – н\д) – полковник, командир 9-го Стрілецького полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. З 1923 р. жив на еміграції у Франції, в Ліоні. Подальша доля невідома.

Чорноморець Володимир Павлович (13.06.1891, Подільська губ., м. Вінниця – 1970-ті, Франція) – підполковник, командир окремої кінної сотні штабу 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. З 1924 р. мешкав на еміграції у Франції, у м. Альгранж. Тривалий час був заступником голови Товариства вояків Армії УНР у Франції.

Шаповал (Шаповалов) Микола Юхимович (05.12.1886, Катеринославська губ., Бахмутський пов., с. Серебрянка – 1948, Франція) – генерал-хорунжий, командир 7-ї пішої кадрової дивізії Армії УНР. У 1923 р. емігрував до Франції, де очолював місцеву українську громаду. Подальша доля невідома. Похований: Франція, м. Соленкур (Solencour).

Шинкарюк Дмитро (10.06.1899, Подільська губ., Кам’янький пов., с. Тавижня – 19.11.1955, Франція, м. Ліон) – ройовий Окремого кінно-гірського гарматного дивізіону Армії УНР. У 1950-х роках мешкав на еміграції у Франції в м. Ліоні. Був діяльним членом Українського військового товариства у Франції. Похований: Франція, м. Сант-Пріє (фр. Saint-Priest).

Яблонський Іван (07.06.1902, м. Київ – 1956) – поручник 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. З 1924 р. мешкав у Парижі. Працює шофером таксі, чистить вікна, допомагає у виданні журналу “Тризуб”. У 1941 році, разом із транспортом французьких робітників дістається до Берліну, влаштовується на роботу у видавництві “Голос”. Зголошується до УВВ, в лавах якого воює на Східному фронті. Під час творення 1-ї УД-УНА вступає до її лав. Після розгрому Німеччини втікає з британського полону назад до Парижу. Судять як німецького воїна, згодом амністують. Після смерті залишив чималу збірку віршів, які разом з іншими речима лишилися під наглядом паризької поліції. Поховали 7 січня 1956 р. на кладовищі Parisien de Bagneux, 45 Avenue Marx Dormoy, 92220. Сектор 62, ряд 13, могила 7. Місце поховання розшукала Тетяна Наконечна з Парижу.

Схожі Новини
  • 19 Листопада 2021
  • 2976
  • Прокоментуй!
Пам’ятник на могилі поручника Аврамчука: зібрано половину необхідної суми

Завдяки Вашим пожертвам зібрано половину необхідної суми для реалізації двох ...

детальніше
  • 17 Листопада 2021
  • 2340
  • Прокоментуй!
На Житомирщині вшанують Героїв Базару

У листопаді–грудні цього року виповнюється 100 років Другого Зимового походу ...

детальніше
  • 12 Листопада 2021
  • 2240
  • Прокоментуй!
Допоможіть встановити пам’ятник на могилі поручника Хоми Аврамчука

Цьогоріч ми маємо надію встигнути реалізувати ще кілька проєктів. Все ...

детальніше
Залиште свій Коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.