2 8 втілених проектів
НАЗАД
  • 15 Квітня 2013
  • 23
  • 2 коментарі
Публікації
Де ділися наші памятники?
Сучасний вигляд пам’ятника
Сучасний вигляд пам’ятника

Пригадуються передвоєнні часи, коли то учнів, які ходили до польських ґімназій, возили до Кракова оглядати старовинний Вавель. Між гімназистами траплялося тоді чимало Українців, головно з провінціональних міст, де не було ще українських ґімназій. Їх обводжено по музеях, по костелах, де переховувалось безліч усяких памяток, а зокрема по Вавелі, де були гроби польських королів, національних героїв та інших визначних мужів.

Кождий Українець почував себе там якось дивно. Йому робилося жалко, коли глядів на всі ті цінности, заховані з давних, минулих віків й коли призадумувався над тим, що з української старовини так мало залишилось. Він з пієтизмом дошукувався у кожній дрібничці слідів, якими моглиб ходити і його великі предки та мимохіть стискалось йому серце від усіх тих почувань – чому це в нас так безслідно усе пропало і чому ми такі бідні. Перед очима ставало своє, рідне, й насувалася ціла низка порівнань, від яких робилося ніяково. І зновуже доводилося потішати себе теорією про татарські знищення, щоби найти виправдання. Проте родилося в душі переконання, що, колиб це мовляв за наших часів діялось, то ми вже зумілиби зберігти найменшу дрібничку для майбутности, зумілиби переховати усі ці найдорожчі скарби.

Памятник поляглим на цвинтарі в Рогатині, вибудований коштом й заходом громадянства Рогатинщини після проєкту інж. Грицая.
Памятник поляглим на цвинтарі в Рогатині, вибудований коштом й заходом громадянства Рогатинщини після проєкту інж. Грицая.

Та що не діялось за наших часів? Великі пройшли події, а скільки сліду про них залишилось? Де ці памятки з минулих великих днів? Де ці збирачі, які заховали назбиране й передали до музеїв? Чи є в нас бодай один музей, оборудований як слід, до якого моглаб приходити наша молодь кріпити серця і вчитися. Вчитись історії із наглядних памяток по тім, що діялось. Бо тільки на історії, на живій традиції може виховуватись молоде, здорове покоління. Тільки з історії можна учитись і чогось вивчитись, тимбільше що ми досі дуже мало з історії навчилися, бо навіть не подбали про те, щоб зі «степовиків» і «козацьких синів» стати справжньою історичною нацією…

Історія це велика річ. Жива традиція це скарби, яким немає рівних, бо вона являється споконвічною правдою в житті народів, якої не заступить навіть і те казочне евшан-зілля.

А хібаж не належать до історії і ці могилки розкинуті по полях, на яких хрести порохнавіють, по яких товар топче ногами, які байдуже плуг приорює. Поростають збіжа і трави, затираються сліди – і знову буде так як бувало… А хто винен тому. Чи не ми самі?

Пластунки 32-го куреня ім. Олени Пчілки упорядковують гроби на воєннім цвинтарі в Тернополі.
Пластунки 32-го куреня ім. Олени Пчілки упорядковують гроби на воєннім цвинтарі в Тернополі.

Культ поляглих поширений найбільше в народів з високою культурою. Анґлійці, Німці, Французи не лиш основують окремі товариства з метою впорядкування воєнних могилок, але й видають окремі журнали та книжки в яких ведеться пропаґанда в цій справі. Визначні мистці-архитекти виготовлюють пляни пам’ятників, яких репродукції можна бачити в численних ілюстрованих виданнях. Прегарно оборудувані воєнні цвинтарі на побоєвищах Італії. На тих цвинатрах спочивають не лиш самі Італійці та їхні союзники, але й колишні їхні вороги Австрійці та Німці. Подорожники, що навідують Італію оглядають ці цвинтарі, а тимсамим Італія, яка тягне від цих гостей-чужинців великі зиски, підноситься на вартости як країна з цінними памятниками найдавнішого й недавно минулого.

Народ, що зберігає в своїй країні історичні сліди – якіб вони не були і якогоб не були походження – виявляє велику культуру в очах кожного чужинця і навпаки де це не діється там ця некультурність відразу впадає в очі. Та в маленькій, повоєнній і бідній Австрії культ пошани поляглих стоїть може найвище. Кому доводиться переглядати австрійські ілюстровані журнали, цей помітить, що в кожному числі находиться світлина, і то не одного памятника поляглим. Кожне місто, містечко й село ставить памятник на якому є вириті назвища громадян, що полягли в світовій війні. А скільки там окремих таблиць по святинях та інших установах.

В останніх часах і в нас покращало під цим оглядом. Зростає зацікавлення до історії, більшає зрозуміння пошани до історичних памяток. Та все ще нам далеко до інших народів, і то доволі далеко.

Л.Л.,

журнал “Літопис Червоної Калини”, 1929 р., ч. 2

 

“Героїка” висловлює подяку пану Дмитру Драганову за допомогу в наборі спогадів.

Схожі Новини
  • 19 Вересня 2017
  • 73
  • Прокоментуй!
Вшануємо героїв Зимового походу!

Благодійний фонд «Героїка» одержав дозвіл на встановлення пам’ятного знаку «Землякам ...

детальніше
  • 19 Вересня 2017
  • 18
  • Прокоментуй!
Пам’ятник “Кримчанам, загиблим у боях за єдність України”

Об’єкт: Пам’ятник “Кримчанам, загиблим у боях за єдність України”. Місце розташування: неподалік від ...

детальніше
  • 13 Вересня 2017
  • 55
  • Прокоментуй!
Шукаємо волонтерів для роботи в архіві

З метою виявлення раніше невідомих поховань вояків Армії УНР, “Героїка” ...

детальніше
Залиште свій Коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.