9 травня 2012 року благодійна ініціатива «Героїка» звернулась до Чернігівської міської ради з проханням розглянути пропозицію про перейменування однієї з радянських вулиць на честь генерал-хорунжого Армії УНР Аркадія Валійського. Досить швидко виконком надав відписку, мовляв перейменування вулиці є недоцільним. «Героїці» вдалось витребувати витяг з протоколу засідання Комісії з упорядкування найменувань вулиць Чернігова.

Документ дає можливість зрозуміти хто і як ухвалює рішення про назви вулиць в місті Чернігові. Серед фахівців-дослідників є начальник управління культури міськради, головний спеціаліст відділу геодезії, начальник управління житлово-комунального господарства міської ради, головний спеціаліст відділу зв’язків з громадськістю, двоє регіоналів та двоє комуністів. Люди, м’яко кажучи, незнані в галузі історії Армії УНР. Особливої уваги заслуговують виступи членів комісії, з яких видно хто відіграє провідну роль в ухваленні рішень.

Зупинемось на постаті Герарда Кузнецова. Уродженець російської Вологди, вже за часів незалежної України він став почесним громадянином Чернігова. Завдяки його принциповій позиції у місті досі немає вулиць Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Романа Шухевича. Не буде і вулиці Аркадія Валійського. Товариш Кузнецов дуже любить давати інтерв’ю, виступати перед школярами, позувати перед фотокорами. Не марнує жодної нагоди розповісти про свою бойову славу. Жоден ветеран-фронтовик не може позмагатися з Кузнецовим за увагу ЗМІ.

В одному з відео-інтерв’ю Герард Олексійович так пояснив своє небажання називати вулиці іменами українських військових. Мовляв як можна присвоювати вулицям імена петлюрівців, якщо відомі наступні факти. «Немецкие фашисты вступили в Чернигов 9 сентября. Город заполнили немецкие танки, машины, пехота, кавалерия. Немцев было много. Вместе с ними прибыла мельниковская походная группа ОУН во главе с бывшим петлюровским генералом Захвалинским. Они пришли с лозунгами «Смерть жидам і комісарам! Геть москалів з України!». Украинцы обслуживали тюрьму, в которой убили 45 000 человек. Комендантом украинской полиции стал уже член бандеровской ОУН Степан Тураш. Националист, который до войны пробрался в органы госбезопасности и был начальником отдела НКВД. Я находил документы о том, что в 30-е годы он именем советской власти погубил столько людей… не дай Бог», – пояснює свою позицію Герард Кузнецов.

У жахливих історіях вологодського комуніста є речі, які досить важко «в’яжуться до купи». Скажімо націоналіст Степан Тураш був членом мельниківської ОУН, а не навпаки, як стверджує Кузнецов. Тураш був заступником коменданта обласної поліції, а не її керівником. Також Герард Олексійович забуває сказати, що у 1942 році Тураш був розстріляний німцями. Ну і насамкінець. Петлюрівський генерал Захвалінський ніколи не був членом мельниківської ОУН. Зрештою як і будь-якої іншої ОУН. Більше того, людини з таким прізвищем немає ні серед генералів, ні серед полковників чи підполковників Армії УНР. Звідки Кузнецов взяв це ім’я? Головне – навіщо брехати?

Герард Кузнецов – майстер історичного фентезі. Принаймні так стверджує чернігівська краєзнавиця Людмила Студьонова. У 2007 році історик опублікувала архівні документи про вологодського комуніста. Правда була настільки вражаючою, що краєзнавець, член КПУ, почесний городянин Чернігова Кузнецов пішов до суду. Вимагав 300 тисяч моральної та 100 тисяч матеріальної компенсації, вилучення та знищення всього накладу книги. Зрештою суд задовольнив вимоги Кузнецова лише частково. З історика стягнули всього 200 грн. Факт «підробки» віднайдених в архівах документів Кузнецов так і не зміг довести.