- 19 Вересня 2013
- 2027
- 3 коментарі
“Героїка” продовжує публікувати спомини, нариси та щоденники бійців Армії УНР. Часом, як от нарис про Павла Горбатюка, ці матеріали пролежали в архіві понад 90 років, аби тільки тепер, на сторінках нашого сайту, зустрітися із читачем.
Мову документу збережено без змін.
Павло Горбатюк – козак 1-ї сотні 28-го Макима Залізняка полку.
1919 р. 4-го липня в часі боїв українського війська з більшовиками коло Чорного Острова на Поділлю, у с. Хутенці був зловлений більшовицький роз’їзд кінноти, в складі 30 душ. Коли полонених більшовиків привели до штабу 28-го полку, то козак Павло Горбатюк серед червоноармейців пізнав свого брата Івана Горбатюка. Ця несподівана зустріч братів відбулася дуже хмурно. У балачці з Іваном Павло переконався, що для його брата визвольна боротьба українського народа цілком байдужа, що йому там добре, де можна більше заробити і т.п. Побачивши, що з братом справа пропаща, Павло Горбатюк став просити К-ра полку, аби йому дозволили забити власноручно брата-зрадника. Командир полку цього прохання не завдоволив. Усі полонені були відправлені до штабу корпусу, в м. Проскурів. У Проскурові ці 30 більшовиків попали до табору полонених… Через деякий час Проскурів було здобуто більшовиками. Усі більшовицькі полонені опинилися знов у своїх частинах.

В одному з боїв на лінії м. Фрамполь, Ланскорунь, Нове Село українським військом було розбито декілька полків червоної армії, при чому в наші руки попала багата здобич і більше, як 600 душ полонених. Серед полонених був і Іван Горбатюк. Треба було випадку, що в дорозі партія полонених зустріла вищезгаданий 28-й кінний полк… Серед полонених Павло Горбатюк пізнав свого брата Івана.
Зі словами: «Собаці собача смерть!», Павло Горбатюк на очах усього полку і решти полонених власноруч застрелив свого брата Івана. Труп поховано біля с. Рудки, тієї ж волости, Кам’янецького повіту на Поділлю.
Джерело: ЦДАВОУ, Ф. 4018-с, Оп.1, Спр. 60, Арк. 9-9зв
Жахлива історія.
Загалом таке враження, що в українській традиції щось сильно те так з родиною та родинними цінностями. Звідси і ворожба між найближчими родичами та й загалом між українцями. Скільки синів зрадило своїх батьків в нашій історії? А скільки родичів постріляли один-одного?
Та що й говорити, і зараз відносини бувають просто жахливі в родинах між батьками та дітьми, між чоловіком і дружиною, між братом та сестрою. Аборти ще згадаю, покинутих дітей.
Чому так?
Та все гаразд з сімейними цінностями.Наведена історія вчить тому, що понад родинні зв”язки та інтереси увають інші цінності.А на війні як на війні.І ще, зрадників треба карати першими.
Собаці собача смерть! Тільки таке відношення відродить Україну! Розпускали шмарклі з більшовиками – заплатили Україною.