У Києві з військовими почестями провели в останню путь голову Київського крайового братства ОУН-УПА, ветерана дивізії “Галичина”, визначного борця за волю України Ореста Васкула, який помер у віці 93 років.

Чин похорону в неділю, 13 червня, в Михайлівському Золотоверхому монастирі ПЦУ відслужили ієромонах Михаїл Карнаух.

Пана Ореста поховали за повною церемонією нового українського військового поховального ритуалу. Почет на поховання від Окремого Президентського полку.

Поховали Ореста Васкула біля могили дружини й сина у Ясногородці Фастівського району на Київщині, де ветеран мешкав із 1968 року після повернення із совєцького полону в Воркуті, – повідомляє сайт “Новинарня”.

Біографічна довідка.

Орест Васкул народився 28 травня 1928 р. у с. Серафинці Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. у сім’ї вчителів Петра та Марії. Батько — Петро Васкул, був поручником Української Галицької Армії, членом УВО і ОУН. Організатор української підстаршинської школи у 1941 р. у м. Городенці. Розстріляний угорськими окупантами.

У 1942 р. Орест вступив у ряди Юнацтва ОУН, де брав участь у вишколах, займався просвітницькою діяльністю, розвозив по навколишніх селах підпільну літературу. Навесні 1943 р. вступив до лав ОУН (б).

У 1943 р. добровільно записався у Городенці в дивізію “Галичина”, приписавши собі три роки (на той час йому було тільки п’ятнадцять років) і пройшов медкомісію. Проходив вишколи у Гайделяґері, де був зарахований у 12-ту сотню в чоту тяжких гранатометів. Брав участь у боротьбі з совєцькими партизанами у складі бойової групи Байєрсдорфа у званні старшого стрільця важкої кулеметної сотні.

З березня 1944 р. перебував на вишколі у Нойгаммері. Розподілений командиром розрахунку тяжкого міномета в 4-ту сотню фюзилірного куреня (розвідувального батальйону). Призначений командиром рою (відділення). Наприкінці червня відправлений на фронт. Учасник боїв під Бродами.

22 липня 1944 р. потрапив у совєтський полон і був відправлений на заслання терміном на 6 років за маршрутом Золочів-Київ-Подольськ-Бірюльово-Субханкулово. Будував нафтопровід “Туймази – Уфа”. Через деякий час тікає із заслання у рідне село Серафинці і завдяки особистим зв’язкам приєднується до збройного підпілля ОУН, де виконує різні завдання на території сучасних Івано-Франківської, Чернівецької та Тернопільської обл.

У червні 1947 р. арештований МҐБ. Військовий трибунал засудив до 25 років таборів і 5 років позбавлення у правах. Васкула відправляють у табір на станцію Решоти (Красноярський край). За короткий час змінив більше 11 таборів: Караганда – Карабас – Чурбай – Долінка – Дубовка-1 – Дубовка-5 – Екібастуз – Ольжерас – Мєждурєчєнск – Богучар – Воркута. У таборах брав активну участь у просвітницькій роботі і налагодженні руху опору серед політичних в’язнів. 25 червня 1956 р. був звільнений із забороною повертатися проживати в Україні.

У Воркуті в 1960-их рр. пройшов курси майстрів. У 1961-66 рр. навчався на заочному відділенні у Ризькому будівельному технікумі. Постійно приїздив відпочивати у Київ, зокрема на футбольні матчі улюбленого «Динамо» (Київ). Почав будувати у Ясногородці (Київська обл.) будинки для літнього відпочинку дітей. З 1968 р. отримав прописку в Макарівському р-ні Київської обл.

У 1980 р. поступив на заочне відділення Ризького будівельного інституту. 8 лютого 1984 р., в період правління Андропова, Ореста Васкула арештували на роботі в Ясногородці. Суд дав 11 років тюрми за антисовєтську діяльність. Відправили відбувати покарання до м. Алчевськ Луганської обл., де Орест Васкул керував будівництвом двох нових корпусів тюрми. 26 грудня 1987 р. був звільнений.

З 1992 р. був членом Львівської станиці Галицького братства колишніх вояків 1-ої УД “Галичина” УНА та був керівником Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА. У період 1995-2010 рр. був членом Головного Проводу ОУН (б) та у 1998-2005 рр. головою Теренового Проводу ОУН (б) в Україні.