30 втілених проектів
НАЗАД
  • 17 Травня 2021
  • 2618
  • Прокоментуй!
Публікації
На Хмельниччині будують меморіал на братській могилі вояків Армії УНР

У селі Великі Зозулинці Красилівського району Хмельницької області будують меморіал на братській могилі 26-ти вояків Армії УНР. Як і чому 6-та Запасова бригада Армії УНР понесла страшні втрати в боях за село, в статті фонду «Героїка».

«Цілі години тривала боротьба, в якій ніхто не давав і не просив пощади…»

101-рік тому, у квітні 1920, Армія УНР з боями рейдувала на окупованих Червоною армією територіях. У цей же час Військо Польське і дві новосформованих українські дивізії потужним ударом із заходу на схід розбили радянську 12-ту армію і відкинули її за Дніпро.

Вже 7 травня поляками та українцями було звільнено Київ, а 9 травня проведено парад на Хрещатику. 6 травня Армія УНР, в районі с. Писарівка, що на Вінниччині, завершила Перший Зимовий похід, який тривав 5 місяців. Після нетривалого відпочинку і поповнення на території Подільської губернії, Армія УНР зайняла крайню позицію на південній ділянці спільного з поляками протибільшовицького фронту.

На початку червня росіяни перекинули в Україну з Північного Кавказу 1-шу Кінну армію С. Будьонного. Як результат, 5 червня польські війська розпочали відступ на своїй ділянці фронту. Армія УНР тримала свій відтинок до 12 червня, але також була змушена відступати.

На початку липня 1920-го у районі м. Бар радянська 8-ма кавалерійська дивізія прорвала фронт і зайшла в тил польським та українським військам. Більшовицька кіннота рушила на Проскурів, де перебував штаб 6-ї польської армії та вищі керівні органи УНР, зокрема Головний Отамана та Генеральний штаб. Розпочалась евакуація з Проскурова до Волочиська. 6 липня, на станції Чорний Острів відбувся бій між червоними та співробітниками Генерального штабу УНР, у якому смертельні поранення одержав полковник Євген Мєшковський.

Гнат Порохівський, полковник, начальник 6-ї Запасової бригади Армії УНР
Гнат Порохівський, полковник, начальник 6-ї Запасової бригади Армії УНР

У цей час 6-та Запасова бригада Армії УНР здійснювала марш зі Старокостянтинова на Ожигівці. Вдосвіта 7 липня, від села Сорокодуби до села Великі Зозулинці, в похідному порядку рухались: передові застави, 16-й Запасовий стрілецький курінь, 17-й Запасовий стрілецький курінь, обоз, комендантська частина, нестройова частина, 18-й Запасовий стрілецький курінь, гарматний обоз. Кіннота малими групами здійснювала розвідку. Передові застави, які були виділені з підстаршинської школи, зав’язали перестрілку із виявленим на захід від Великих Зозулинців ворогом. Розвідці не вдалось встановити чисельність червоних. Першим до бою розгорнувся 17-й курінь зі штабом бригади на чолі із полковником Гнатом Порохівським, який повів рішучий наступ на ворога, з метою вибити його із Шмирок (село на захід від В. Зозулинців). Невдовзі Порохівський залучив до бою одну сотню 16-го куреня, аби забезпечити загрожене праве крило 17-го куреня. Обозу було віддано наказ залишатися у Великих Зозулинцях, а підполковникові Антіну Радченку, який був при ар’єргарді і здійснював командування над 18-м Запасовим стрілецьким куренем, було доручено обсадити Сорокодуби (на схід від В. Зозулинців) і облаштувати позицію за муром сільської церкви. Раптово росіяни відкрили вогонь по обозу, що перебував у Великих Зозулинцях, по частинах, що перебували поза обозом і по самому селу. Зчинилася велика паніка. Фактично довге, в два ряди хат село, розполовинило 6-та Запасову бригаду. Командир бригади, повернувшись до Великих Зозулинців, зрозумів, що обоз не врятувати, адже більшість мобілізованих підводчиків посідали на коней і повтікали. На околиці села стояв резерв 17-го куреня, до якого приєднався штаб бригади, і на чолі із полковником Порохівським став пробиватися через кінні лави ворога. Гарматний вогонь червоноармійців не дозволяв українцям скупчитись для відбиття ворожих атак.

Порохівський згадує: «На рівному полі, трошки похилому на південь, цілі години тривала боротьба, в якій ніхто не давав і не просив пощади. На початку бою, під натиском ворожої кінноти, створилося три ґрупи: 17-й курінь – одну стислу ґрупу, до якої він перейшов, щоби відбивати кінні атаки; сотня 16-го куріня, яка прикривала спочатку праве крило 17-го куріня – другу значно меншу ґрупу; три сотні 17-го куріня, при яких перебував штаб бригади та я – третю». Поле бою добре прострілювалось більшовицькими гарматами, в результаті чого три групи, про які згадує Порохівський, поділилися на менші підрозділи, аби мінімізувати втрати від ворожої артилерії.

«Люде падали, вмирали, кидалися на ворога, лягали, вставали, перебігали від прикриття до прикриття, розбігалися, збігалися, кричали або падали мовчки», – описував бій командир бригади.

У боях з російськими більшовиками за Великі Зозулинці та околиці 7 липня 1920 року полягли та були страчені після бою десятки козаків та старшин. «Героїці», завдяки наданим відомостям від Ярослава Тинченка та Андрія Руккаса, вдалось встановити наступні імена:

1. Безкровний – поручник штабу 6-ї Запасової бригади.
2. Бризгун Михайло Іванович, 1894 р.н., Волинська губ., Кременецький пов., с. Білокриниця – хорунжий 6-ї Запасової бригади.
3. Бубрицький Олександр, Полтавська губ. – хорунжий 6-ї Запасової бригади.
4. Говорун, Полтавська губ. – хорунжий 6-ї Запасової бригади.
5. Горобець – поручник, молодший ад’ютант штабу 6-ї Запасової бригади.
6. Каплуновський Василь, Полтавська губ., Костянтиноградський пов., с. Карлівка – хорунжий, командир сотні 6-ї Запасової бригади.
7. Леонів Володимир – хорунжий, молодший ад’ютант штабу 6-ї Запасової бригади.
8. Наритник, Катеринославська губ., с. Карантинка, м. Запоріжжя – поручник 6-ї Запасової бригади.
9. Пархомюк Хома – командир 2-го Сірого полку.
10. Пославський – хорунжий гарматного полку 6-ї Запасової стрілецької бригади.
11. Потапів – підполковник, командир 18-го запасного куреня 6-ї запасної бригади.
12. Проскурня Спиридон, Полтавська губ., м. Кобиляки – хорунжий, командир комендантської сотні 6-ї Запасової бригади.
13. Романюк (Романіка) Іван, Харківська губ., ст. Горовня – хорунжий 6-ї Запасової бригади.
14. Сміщенко – хорунжий 6-ї Запасової бригади.
15. Сухобрус Іван, Київська губ. – хорунжий 6-ї Запасової бригади.
16. Сухобрус Михайло, Київська губ. – сотник 6-ї Запасової бригади.
17. Яницький Омелян – повстанець.

«Листок поляглого», заповнений на поручника Наритника. ЦДАВО України.
«Листок поляглого», заповнений на поручника Наритника. ЦДАВО України.

Серед імен, які вдалось встановити, «Героїка» змогла зібрати короткі біографічні відомості на окремих вояків. Нариклад, відомо що поручник Наритник закінчив вищу початкову школу в Олександрівську (тепер – Запоріжжя), після чого скінчив школу землевпорядників. Мобілізований до РІА, скінчив школу прапорщиків. Учасник Першої світової війни. Останнє звання в російській армії – поручник. У травні 1918 р. зголосився до 2-го Запорізького полку козаком на посаду командира чоти. Учасник всіх боїв Запорізької дивізії та кампанії 1920 р. На момент загибелі у покійного лишились вдома жінка з дитиною і старий батько.

Похорони полеглих і доля української військової могили

Полонених вояків, серед яких були й поранені, зокрема ті, що перебували в обозі, змусили вирити собі яму. Більшовики запропонували життя в обмін на службу в Червоній армії. Українці відповіли відмовою, за що більшість полонених було страчено. Решту вирішили не вбивати негайно після бою, а використати як робочу силу для стягування трупів і копання могил, адже на липневій спеці тіла швидко розкладались.

На другий день, коли червоні почали страчувати «копачів» з числа полонених, 13-та польська дивізія перейшла в атаку. Серед незакопаних трупів поляки знайшли тіло хорунжого бригади Кобилянського, який ще подавав ознаки життя. Вояк пережив криваві бої за Великі Зозулинці, бачив смерть своїх товаришів, брав участь у ритті ями для українських полеглих, а також копав могили для московських командирів (серед забитих у бою більшовиків був командир дивізіону і кілька ротних, їх ховали по людськи – в могилах, а не у великій спільній ямі).

Кобилянський одержав кулю з пістоля. Однак червоноармійцеві здалось, що він погано поцілив, а відтак ще й вдарив українця списом. В цей самий момент поляки перейшли в атаку і змусили більшовиків до відступу. Хорунжий Кобилянський був врятований поляками, і згодом повернувся до бригади. В складі 1-ї кулеметної дивізії Армії УНР він бився з Червоною армією на Дністрі, був інтернований у Румунії, де й загинув при виконанні службового доручення.

Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.
Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.
Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.
Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.
Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.
Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.
Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.
Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.
Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.
Фахівці КП Львівської обласної ради “Доля” здійснюють ексгумацію останків вояків Армії УНР. 2018 р.

Родина мешканця Великих Зозулинців Гната Омельчака стала свідком того, як українських вояків зарили у великій ямі на краю сільського цвинтаря. Степан Омельчак, син Гната, вже у 1990-х роках вказав на місце поховання Павлу Концевому – колишньому сільському голові Великих Зозулинців, який тепер допомагає на будівництві меморіалу як волонтер.

У жовтні 2018 р. року співробітниками КП Львівської обласної ради “Доля”, на замовлення Українського інституту національної пам’яті, була досліджена поховальна яма на краю сільського цвинтаря. У ямі були виявлені останки 26-ти людей зі слідами насильницької смерті. Характер розташування останків підтвердив інформацію про поховання з архівних документів та усноісторичних свідчень. 11 грудня 2018 року 26 вояків Армії УНР перепоховали за християнським звичаєм та з військовими почестями.

Перепоховання вояків Армії УНР у Великих Зозулинцях. 11 грудня 2018 року.
Перепоховання вояків Армії УНР у Великих Зозулинцях. 11 грудня 2018 року.

 

Пошук меценатів і будівництво меморіалу

У 2019 році «Героїка» одержала необхідні дозволи від органів влади і розпочала збір коштів на спорудження пам’ятника на братській могилі. Спершу проєкт пам’ятника, розроблений майстром «Героїки» Олегом Собченком, передбачав спорудження мурованої стіни, понад два метри заввишки, в центрі якої буде розташовано рельєфне зображення Хреста Симона Петлюри з лавровими вінками обабіч.

Креслив Іван Щурко
Креслення, виконане архітектором Іваном Щурком

Однак згодом, через розташування цвинтаря на похилій площині (могила знаходиться на рівні 1,4 м від дороги, що проходить вулицею Центральною), а також через велику площу могили, проєкт було змінено. Архітектор Іван Щурко підготував професійне креслення, збільшивши пам’ятник вдвічі. Олег Собченко запропонував викласти стежку до могили гранітною бруківкою у кілька ярусів, а обабіч пам’ятника встановити велику щоглу з державним прапором. Відтак, проєкт пам’ятного знаку було перетворено на меморіал.

«Меморіал буде виконано з натурального каменю, з пісковику. Біля нього буде покладено 50 метрів квадратних бруківки, також натуральної. Такий буде цікавий проєкт. Поряд із меморіалом встановимо державний прапор на 7-метровій щоглі», – пояснює ветеран російсько-української війни, майстер «Героїки» Олег Собченко.

Загальний кошторис проєкту складає 260 180 грн. Станом на 15 травня 2021 р. зібрано 134 011 грн. Будівництво меморіалу триває з 26 квітня. За цей час виконано 80% земляних робіт (близько 12 кубів землі), і 80% бетонних робіт. Загалом – це близько 13 кубів бетону, і з них лише 5 кубів залито міксером, а решта – вручну. Це важка виснажлива праця. Здійснюється підготовка основи для укладання бруківки на сходах-терасах.

«Починаються висотні роботи з бетоном. Потрібно залити ще 2,4 метри основи монументу в висоту. Бракує робочих рук і волонтерів. Велика подяка ДП ПрАТ «Оболонь» «Красилівське» – їхня допомога просто неоціненна, навіть важко виміряти в грошовому еквіваленті. Група компаній VITAGRO допомогла нам з підготовкою ділянки, на якій знаходиться братська могила, надавали навантажувач для роботи і надали житло. Влада в цілому сприяє», – пояснює Олег Собченко.

Вирівнювання земельної ділянки. 26 квітня 2021 р.
Вирівнювання земельної ділянки. 26 квітня 2021 р.
Земельні роботи, підготовка до встановлення опалубки. 28 квітня 2021 р.
Земельні роботи, підготовка до встановлення опалубки. 28 квітня 2021 р.
Встановлення опалубки. 30 квітня 2021 р.
Встановлення опалубки. 30 квітня 2021 р.
Встановлення опалубки для сходів-терас. 12 травня 2021 р.
Встановлення опалубки для сходів-терас. 12 травня 2021 р.
Лиття основи пам’ятника (вгору), завершення формування сходів-терас. 14 травня 2021 р.
Лиття основи пам’ятника (вгору), завершення формування сходів-терас. 14 травня 2021 р.
Земляні роботи на сходах-терасах і висотні роботи (лиття основи пам’ятника). 15 травня 2021 р.
Земляні роботи на сходах-терасах і висотні роботи (лиття основи пам’ятника). 15 травня 2021 р.

 

Повний перелік жертводавців (постійно оновлюється).

Зробити пожертву на спорудження меморіалу можна за реквізитами:
————————————————
ПриватБанк: 4149 6090 0301 3192, Цюпка Наталя Романівна
————————————————
Найменування юр. особи: Благодійна організація «Благодійний фонд «Героїка»
Код ЄДРПОУ: 38697076
Валюта рахунку: UAH
№ рахунку: UA343510050000026005602566300
Назва банку: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»
МФО (код банку): 351005
Призначення платежу: Благодійний внесок
————————————————
PayPal: heroic.spirit@gmail.com
————————————————
Patreon: https://www.patreon.com/heroyika

Схожі Новини
  • 14 Жовтня 2021
  • 69
  • Прокоментуй!
Продовжено оренду могили полковника Миколи Шраменка

Благодійний фонд «Героїка» забезпечив до 2031 р. існування могили полковника ...

детальніше
  • 12 Жовтня 2021
  • 39
  • Прокоментуй!
Передзамовлення на роман Івана Канівця «Циндао-Відень-Київ»

Наш фонд від початків свого заснування співпрацює із українським режисером ...

детальніше
  • 1 Жовтня 2021
  • 177
  • Прокоментуй!
У Києві відкрили виставку картин, присвячених Першим Визвольним змаганням

30 вересня у будівлі Національного військово-історичного музею України відбулось відкриття ...

детальніше
Залиште свій Коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.